|
|
| Ікона Святої Великомучениці Катерини |
Своїми молитвами до Господа вона сприяє по-дружньому щастю, вдалим пологам і народженню здорових дітей.
В Україні споконвіку шанують Преподобну
Напередодні Дня пам’яті її дівчата по наших селах постилися, читали Житіє, Акафіст, молилися, приносячи дари до Образу Святої у церквах, - щоб послала гарного нареченого або жінці полегшила важкі пологи. Катерину обожнювали не лише прості люди. До неї молилися колись княгині, затим російські цариці, знатні боярині.
“У Москві є церква Св. Катерини і в ній дуже давня ікона великомучениці з багатим вінцем, подарованим імператрицею Катериною II,” – писав київський протоієрей М. Єдлінський 1897 року. Відомо, що й січовики уклінно ставилися до Преподобної. Молилися до неї, щоб зберігала їхні полишені сім ї, мріючи повернутися до дружин, дітей, коли настане мир. А неодружені просили гідної пари.
Гетьмани й козаки за власний кошт зводили Катерининські церкви. В Чернігові є й подосі такий чудовий козацький храм, який держава передала УПЦ Київського патріархату. Але “темні сили” тримають його в облозі. І ні уряд, ні сучасні козацькі об’єднання не протистоять їм, не виганяють їх з-під козацької святині (?)…
Якою ж була ота Катерина, яку люблять, поважають і в наші дні, вірять їй і вклоняються?
Вона жила в той самий час, що й Св. Варвара, Юліанія. І на Сході, недалеко від них – у відомій Александрії, що процвітала в кінці III – початку IV століття Христової ери. Багаті і знатні батьки пестили дочку в розкоші. Вона мала все: чудовий палац і великий спадок, найкращі коштовності, дорогоцінний одяг… Чого б не забажала – було біля ніг її.
Але незліченне багатство й дивовижна краса дівчини не зіпсували її. Вона мала добре серце і природний глибокий розум. Тому залюбки вчилася і здобула прекрасну освіту. Стала справжньою принцесою на виданні. Найдостойніші князі просили її руки, та вона усім відмовляла. Батьки сумували, але не притісняли її волі. Горда дівчина знала собі високу ціну й казала, що вийде заміж за нареченого тільки рівного собі: дуже шляхетного й заможного, вродливого, розумного, освіченого. А такого ніде не було.
Тоді схвильована мати, таємна християнка в ту язичницьку добу, попросила свого духовного й мудрого отця напоумити дочку і схилити до заміжжя. У бесіді з Катериною він був вражений світлим піднесеним розумом, чистотою устремлінь цнотливої дівчини і збагнув, що вона шукає Іншого Нареченого, який є лише на Небі.
Святий старець зауважив Катерині, що Він не тільки рівня їй, а й в усьому кращому перевершує її. Його краса ясніша за сонячне сяйво, мудрістю своєю Він керує усіма творіннями Батька у Всесвіті, Його багатство невимовне і не знає меж, а з роду Він такого, за який знатнішого й вищого немає!
Священик розповів Катерині про Ісуса і Богоматір. Дівчина була у захваті від почутого, думала лише про це і вдома аж до ночі полум’яно молилася перед іконою Пречистої із Немовлям, яку подарував старець. У сні Катерина побачила у сяйві Богоматір. Але Немовля відвернуло од неї обличчя, і вона не могла побачити Його.
Тоді Діва Марія сказала Синові: подивись на рабу твою Катерину, яка вона прекрасна і розумна! Але Немовля заперечило, що вона не є такою і що Воно не хоче дивитися на неї. І зауважило: якщо дівчина послухає старця і навчиться, що їй робити, тоді вона й побачить Його і матиме Його благодать.
Звісно, оте сновидіння-знамення запало в душу і, почувши про нього, духовний отець відкрив Катерині таємницю Христового спасіння й вічного життя в Божому царстві. Навчив, що робити для цього, охрестивши дівчину. Вона знову і знову молилася – і не лише за себе, а й за свій народ. І повторно у сні побачила Богоматір. Немовля уже не відверталося, а дивилося на неї з любов ю і прорекло до Матері: тепер вона прекрасна і премудра, обручаюся з нею, Моєю нареченою.
Крім молитов, Катерина творила добрі діла для людей, уже не дорожила матеріальним багатством, а допомагала бідним. У 304 році, достеменно відомо, до Александрії прибув імператор Максиміан, щоб здійснити там урочистий обряд жертвоприношення поганським богам. Катерина з’явилася в той час у храмі, привселюдно сміливо розвінчувала ідолослужіння і проповідувала єдиного істинного Бога.
Імператор розлютився, але зважив на красу й розум дівчини, став просити відректися од Христа і шанувати язичницьких богів. Не допомагали ні пестливі слова, ні заманлині щедрі обіцянки, ні жорстокі погрози. Тоді прикликані були на допомогу мудреці-філософи. Однак їхні переконання Катерина так легко й логічно спростувала, а докази її були правдиві і незаперечні, що й вони увірували у Христа. А разом з ними – і дружина імператора.
Це був небачений вибух непокори, який перевернув усталений в Александрії світ. А Максиміан не звик програвати і запропонував дівчині навіть узяти її собі за дружину й віддати півцарства – за принесену нею жертву тамтешнім богам.
Цар не хотів втрачати красуні, яка би прикрасила його двір. Але та була непохитною. Тоді він піддав її жахливим мукам: били бичачими жилами, скребли тіло гострими зубцями, морили голодом у в’язниці. Ніякі катування не знищили віри у Христа, Його не зрадила юна мучениця. Залишалось тільки стратити її, що й було зроблено – Катерині відсікли голову мечем.
У передсмертній молитві Вона попросила Господа: дарувати милість усім, хто прикличе в молитві її ім’я…
Спливають століття, віки, а пам’ять про Св. Катерину живе
Поміч від неї відчувають люди. Цим ім’ям називають в Україні новонароджених дівчат, складають пісні, поеми в її честь, навіть могутню гармату в Другій світовій війні називали “Катюшею”…
На життєвому шляху я зустрічала кількох Катерин, вони були особливі, мали неповторну вдачу. Й пам’ять про них не зітерлася. У повоєнному селі на Сумщині, куди мене малим дошкільням привозили на літо, я гралася із трьома дітьми-сиротами, яких моя бабуся Уляна постійно підгодовувала. Найменшу звали Катя. Вона, неговірка, вся у собі, навдивовижу самостійна, коли виросла, раніше всіх вийшла заміж, побудувала хорошу сім’ю.
Колись журналістське завдання привело мене до робітничого гуртожитку на київській Борщагівці. Тоді в холі чергувала середніх літ Катерина. Надзвичайно допитлива до людських доль, маючи свою родину, двох дітей, домашні клопоти, роботу, вона з охотою допомагала іншим: комусь білизну випере, чи прибере в кімнаті, або пиріжків напече для гостинців Її добре обличчя не забувається.
У Сумському земляцтві Києва, членом якого я є, звернула увагу на Катерину Безкровну, милу жінку, яка випромінює тепло, материнську чуйність і з готовністю прагне виконати не лише прохання, а й вгадує бажаня і мрії інших.Їй довірили бути виконавчим директором земляцтва.
На початку минулих 90-х років на Українському форумі в залі Палацу культури “Україна” зі мною поруч сиділа тендітна дівчина Катя Чумаченко. Познайомилися, а вона ще й представила свою повненьку подругу Надю. Дівчата трималися дуже просто і щиро. Я навіть запросила Катю додому на чай, пили його з моєю мамою і сином. Гуляли по Києву, оглядали в художніх галереях виставки. А потім з’ясувалося, що ці українські дівчата – американки із Вашингтона, відповідальні працівниці Білого Дому. Та Надин чоловік – сенатор США! Хто міг тоді з нас уявити, що невдовзі й Катя стане дружиною …Президента України! Напрочуд жіночна й лагідна, м’яка й поступлива, та водночас в устремліннях наполеглива, вона підкорила серце Віктора Ющенка, народила двох доньок і сина та в одному з газетних інтерв’ю сказала, що на цьому не зупиниться – хоче мати дітей більше…
Отакі вони, українські Катерини, - жінки з яскраво вираженими характерами. Очевидно, Небесна Покровителька Св. Катерина упевнено веде їх по життю.