Прихилюсь до народів сердечно й уклінно,
Запозичу нове і відкину старе.
Тільки вірю: ніколи не вмреш, Україно,
Бо співучий народ і в біді не помре.
Переміниться світу безмежна будова,
Що вогнями ряхтить, у безодні двигтить.
Рідна мова моя, материнська, чудова,
На далекі зірки у піснях полетить.
Принесуть катастрофи нечувані втрати.
Не полине озон… лиш полин із імли…
Та не зможе ніхто дивний скарб одібрати,
Той, що предки дали, що в боях зберегли.
Доки мова для внуків звучить солов’їно
І дзвенить, мов кришталь, мов трава степова,
Ти не вмреш, ти не вмреш, ти не вмреш, Україно,
Не загине народ, що в негоду співа.