|
|
Співпраця Українського Реєстрового Козацтва з Київським військовим ліцеєм імені Івана Богуна діє, шириться, міцніє.
До суворовців, а нинішніх богунців, в Україні особливе ставлення: уважне, приязне, зацікавлене. Вони – улюбленці киян, гордість і надія столиці. Викликають захоплення, коли рота юних барабанщиків блискуче відкриває урочисте святкування Дня Незалежності, коли Хрещатиком упевнено й красиво марширує парадний батальйон ліцею. Затамовують подих глядачі, коли в Національній опері на вечорах Віденського вальсу виступають-вальсують ті юнаки, котрі зазвичай носять погони.
Чимало установ тісно контактують з цим навчальним закладом. Українське Реєстрове Козацтво теж не стоїть осторонь від нього. Тим паче, що йому присвоєно ім’я видатного козацького полководця, який свого часу був реєстровим козаком.
На останній черговій зустрічі керівництва УРК з начальником ліцею Леонідом Кравчуком той наголосив, що з усіх громадських організацій, з якими пов’язані, вони віддають перевагу саме УРК – як найбільшому, діловому й активному, козацькому об’єднанню.
Заступник Голови УРК Валерій Міхєєв та Київський обласний отаман Микола Гладкий запропонували колегам проект Угоди про співпрацю. З ним ознайомилися начальник ліцею та його заступник з гуманітарних питань Микола Лісовий. Після того, як будуть внесені пропозиції навчального закладу, угода буде підписана з обох сторін.
|
|
| Посвящение богунцев в реестровые казаки |
Наприкінці зустрічі господарі запросили гостей взяти участь у науково-практичній конференції “Іван Богун – герой Національно-визвольної війни 1648-1657 років. Козацькі традиції та виховання молоді”.
І ось у День пам’яті славного козацького полковника відбулася акція.
Як годиться, зазвучав Гімн України й урочисто бути внесені Прапор України, Прапор ліцею та Прапор УРК. Конференцію відкрив заступник начальника КВЛ імені Івана Богуна майор Олександр Бондаренко. Присутні прослухали ряд виступів на актуальні теми. Дізналися про особливості всенародної визвольної війни XVІІ століття як важливої сторінки історії українського козацтва; про основні види зброї тієї війни; пік бойової слави – битви під Вінницею і Берестечком.
Захопили подробиці військової діяльності Богуна, його грандіозний внесок у перемогу козацтва у 1651-1654 роки. За-смутив трагічний період життя і боротьби видатного полковника, котрий привселюдно обирався наказним гетьманом.
Із цікавими розповідями, маловідомими або й невідомими фактами із життя Івана Богуна виступили старший викладач ліцею підполковник запасу Василь Ковальов, вчитель історії Василь Павлов, інші. А від УРК взяли слово генерал-полковник Микола Гладкий, радник Гетьмана з міжнародних питань Сергій Польовик, 8-класник Переяслав-Хмельницької середньої школи №2 і джура Максим Вовк.
Богунців, зокрема, за-цікавило те, що в обласних центрах усіх регіонів створені при організаціях УРК молодіжні осередки, які проводять велику роботу.
|
|
| Казацкий герой Иван Богун |
Глядачі мали змогу під час конференції побачити історичний фільм, присвячений козацькій визвольній війні та подвигу Богуна. Познайомитися з краєвидами місць, де пройшли найбільші битви, картами військових дій, епізодами героїчної боротьби.
Представники УРК вручили богунцям подарунки: книги, брошури, диски із записами козацьких та народних пісень, велику кількість свіжих номерів газети “Україна козацька”.
Наостанок відбувся концерт. У ньому взяв участь лауреат міжнародних конкурсів молодий бандурист із Київського університету культури Максим Сліпак, який чудово зіграв і заспівав думи про козаків та їхнього улюбленця Богуна. Козацькі бойові прийоми майстерно продемонстрували студенти Військового інституту імені Князя Святослава при МАУПі. Декламували вірші ліцеїсти, і співав місцевий самодіяльний хор.
Мовою мистецтва молодь говорила, що не забула козаків-героїв і великого полководця.
У супроводі заступника начальника ліцею підполковника Миколи Лісового ми здійснили екскурсію по навчальному закладу. Оглянули красиве просторе й чисте приміщення, музейні кімнати: історії ліцею, Тараса Шевченка, народних традицій, - музичний салон, танцювальний і спортивний зали, спальний корпус… Привабив нас музей козацької слави, який висвітлює не тільки минуле, а й сучасну посвяту ліцеїстів у козаки, їхню участь у козацьких розвагах тощо.
|
|
| Профессия - защитник Родины |
Оглядаючи все, що показали господарі, ми дізналися, що ліцей – як Харківське суворовське військове училище – було засновано в Чугуєві у далекому воєнному 1943-му. 24 листопада за активну роботу йому вручили Бойовий Червоний Прапор. Відтоді й подосі в цей день щороку відзначають Свято народження ліцею. Отож військовому навчальному закладу вже 64 роки, а назву ліцею він отримав 15 літ тому.
Це – єдиний подібний військовий середній заклад-методичний центр в Україні. Дітей-сиріт зараховують сюди поза кон-курсом, проживають і харчуються вони безплатно. Усі вихованці під час навчання перебувають на повному державному утриманні.
Велика увага приділяється тут новим навчальним програмам, сучасним технологіям, фізиці й математиці, гуманітарним предметам, ви-вченню іноземних мов, фізичній та військовій підготовці, патріотичному вихованню – викладання здійснюється виключно державною мовою. Добре організовані поза-класна робота й відпочинок. Діють аматорські художні та спортивні колективи. Випускники, а серед них чимало золотих і срібних медалістів, стають офіцерами, поповнюють лави Збройних сил України, одержуючи командні посади. Або стають докторами і кандидатами наук, їх відзначають почесними званнями.
У 2001-му ліцей став лауреатом Міжнародного відкритого рейтингу популярності і якості “Золота Фортуна”. А це – визнання праці ліцейського колективу.
Уже вісім років очолює заклад знаний в Україні військовик Леонід Кравчук. Він, колись сільський хлопчина, родом із Хмельниччини. З 14 років виховувався в школі-інтернаті. Усього в житті досягнув власними силами: закінчив Київське вище загальновійськове училище, Військову академію, ад’юнктуру, опер-стратегічний факультет Академії збройних сил.
Леонід Васильович нагороджений Почесним Знаком Президента України і є володарем іменної вогнепальної зброї.
І символічно-пророчим є, очевидно, той факт, що понад 60 років тому до цього суворовського училища прийшов навчатися 13-літній підліток-герой Костя Кравчук, який особисто зберіг під час війни два полкових Прапори. А як закінчилася фашистська окупація Києва, вручив їх військовому коменданту, за що й був нагороджений. Тепер його заслужений однофамілець – Леонід Кравчук – очолює цей військовий заклад і є взірцем для юних ліцеїстів, прикладом наслідування – у навчанні, праці, житті.
Богунці продовжують кращі традиції і свого військового училища, і суворовців-попередників, і українських лицарів-козаків. Підносячи свій дух і зір до лідерської Емблеми із крилатими словами: Держава-Честь-Відвага, - вони прагнуть і стараються бути гідними нащадками військовиків України.
Коли ми оглядали ліцей, до нас з портретів Богуна, а їх тут ряд, світилося благородне і мужнє, відкрите обличчя й дивилися услід розумні, мудрі сумуваті очі. А нині “вдячні” нащадки не спромоглися на жоден пам’ятник йому в незалежній державі. Хоча б і на подвір’ї ліцею його імені.
Пам’ятник має бути величним, художньо повноцінним і ще прекраснішим, ніж встановлена тут скульптура Суворова. І стояти йому належить біля центрального входу до ліцею, а не на бокових задвірках території, як планувалося. Синдром меншовартості й досі ніяк не зітремо в собі.
… Він, як свідчать до-слідники історії, мав високу, очевидно, західно-європейську освіту, та ще й спеціальну військову, був блискучим полководцем світового рівня. І міг би безбідно та безпечно жити десь у Польщі, або й далі, чи в Росії. Та йому потрібна була своя укра-їнська земля. Понад чотири століття тому мріяв про незалежну Україну й робив для того усе можливе й неможливе. Це Іван Богун та Іван Сірко (і його належно не вшановуємо!) з усієї козацької старшини відмовилися присягатися на вірність московському царю. Бо хотіли України вільної.
Уклонімося ж доземно Герою України!