|
|
Сьогодні олені, козулі, муфлони, дикі кабани, борсуки, лисиці, куниці й усі інші лісові мешканці почуваються господарями на 35 га гірсько-лісової частини заповідника. Принаймні дві сотні працівників лісу роблять для цього все можливе. Крім збереження природи у недоторканому вигляді, наукових досліджень і спостережень за змінами світу тварин та рослин, завданням своїм працівники лісу вважають екологічне виховання населення. Два-три місяці на рік тут влаштовують екскурсії. Але кількість екскурсантів обмежено 30 тисячами чоловік на рік. Зате можна за попереднім замовленням побувати на лоні природи в одному із 17 рекреаційних пунктів. У щасливчиків є шанс потрапити навіть до комфортабельних номерів дачі «Узень-Баш» або до котеджів мініатюрного «альпійського поселення», де приймають своїх колег перші особи нашої держави. Адже Кримський природний заповідник - у віданні Державного управління справами. До речі, коли українські реєстрові козаки в рамках святкування на о. Хортиці подарували Президентові Віктору Ющенку породистого коня Орлика, саме майор Пакет доставляв живий подарунок до Кримського заповідника, де Орлик утримувався до переїзду на постійне місце перебування.
Екскурсантам у заповіднику пропонується всього три автомобільних маршрути. Але яких! Можна проїхати до Косьмо-Даміанівського монастиря й на висоті 750 м над рівнем моря доторкнутися до світу монастирського життя. За свої 150 років монастир переживав різне. Зараз для нього настала «епоха Ренесансу». Прочани з паспортами різних держав прибувають у монастир, щоб поклонитися іконі св. Косьми й Даміана та часткам їхніх мощей, попрохати благословення ікони Єрусалимської Божої Матері, що також збереглася з колишніх монастирських часів. А ще - попити унікальної цілющої водиці зі святого джерела.
Ось ти яка, рибко золота!
Тим, хто з дитинства зберіг мрію про зустріч із золотою рибкою, рекомендую проїхати маршрутом Кримського природного заповідника - до Форельного господарства, заснованого 1957 р. Примхлива до умов життя, зокрема до температурного режиму води, дуже перебірлива в їжі, каліфорнійська райдужна форель дозволить помилуватися собою у всій своїй красі. Коли на це диво природи потрапляють сонячні промені, водойма здається сповненою злата-срібла. Каліфорнійська форель і справді рибка дорогоцінна, адже спеціальні корми з натуральної сировини для форелі доставляють із Дніпропетровська (більше ніде в Україні їх не виготовляють за технологією теплової обробки).
У заповіднику закладають на вирощування по 200 тисяч ікринок форелі на рік. Нині у водоймах Кримського природного заповідника риби побільшало.
Світ цей любить людину, щоб людина любила його
Якщо ж душа ваша просить свята, вирушайте відразу за маршрутом «Крим заповідний», щоб побачити на власні очі красу, якою насолоджувалися царські родини. А потім поринути в нірвану від захоплюючих дух пейзажів: один раз побачені вершини Головної гряди Кримських гір, Ялтинський амфітеатр, Гурзуфська долина, виток ріки Кача зроблять вас назавжди своїми шанувальниками. Звичайно ж, якщо ви не втратили здатність захоплюватися й насолоджуватися вершинами творінь Природи. От де - біля Альтанки вітрів - забуваєш, що людина не вміє літати, майже реально відчуваєш розправлені крила.
- З любов’ю до природи народжуються, цьому навчитися практично неможливо, але вчити людей берегти все живе ми зобов’язані, - впевнений Федір Пакет. - Так що життя у працівників лісу романтичне, але далеко не просте. Іноді доводиться захищати заповідну зону від браконьєрів пліч-о-пліч зі спецназом. Потрібні витримка й наполегливість у спілкуванні з туристами-шкідниками, які самостійно проникають на територію заповідника й бездумно розводять багаття, тривожать лісових жителів голосною музикою, лементом.
Федір Пакет вважає, що не утримається, не приживеться в лісі людина із черствим ставленням до природи, байдужа, бездушна, не готова до труднощів. Він, уродженець карпатського гірського села, син лісоруба, от уже 40 років бачить сенс свого життя в процвітанні заповідної кримської природи.
Батьки Федора Пакета приїхали до Криму 1964-го року допомагати відновлювати ліси після сильних буреломів. Так і залишилася родина тут. Уже в Алушті закінчив Федір-молодший середню школу й успадкував професію батька, потім став лісником, закінчив Ленінградську лісотехнічну академію і з дипломом інженера лісового господарства пішов угору кар’єрними сходинками у тім же заповіднику, де починав працювати.
Із щирістю й натхненням присвячує себе Федір Федорович і Українському Реєстровому Козацтву. Нещодавно в штабі Південнобережної дивізії УРК із рук командувача дивізією генерал-майора В. Зайцева він одержав Бронзовий козацький хрест (на знімку). Цією нагородою відзначаються люди активної життєвої позиції, що вміють організувати й вести за собою колектив, патріоти своєї землі, що примножують духовність.