|
|
| Казацкий кош им. Ивана Сирко Дерезоватской ОШ Днепропетровской области: «Кто как ест, так и работает» |
Сьогодні дуже багатьом людям важко орієнтуватись у тисячах законів, проектів, проблем, у правосудді. Все частіше в селі можна почути: закон для громади - що віжки для коня; закон - не ціпок: через коліно не поламаєш; у кого карман повніший, у того й суд правіший; не йди в суд з одним носом, а йди з приносом; коли гроші говорять, тоді правда мовчить.
Розмірковуючи над телебаченням, люди кажуть:
- Курку дурять кормом, а людей словом. Дивився мій сусід, як веде по телевізору канал “1+1” судові справи з Ігорем Годецьким, та й мовив: “У цього судді закон, як павутина: чміль проскочить, а муха заплутається”. Думав йому заперечити, а сусід, пом’явши вухо, посміхнувся: “А взагалі що? Судиться – не Богу молиться: поклоном не відбудеш. Не сам гвіздок лізе в дошку чи в стіну. Його молотком б’ють. Отож і закони часто-густо виконуються примусово”.
І до глибокого аналізу не вдаючись, можна стверджувати, що мудрослів’я охоплює все розмаїття нашого життя, наших відносин і віри, наших надій, нашого нещастя чи радощів, нашого розуму чи досвіду.
Прислів’я, порівняння, приказки вчать пізнавати добре й лихе, перемагати труднощі: дурному синові батько ума не купить; син полатайхата, а дочки - обдерихата; малі діти несуть в хату, а великі – з хати; добрі діти на ноги поставлять, а лихі з ніг звалять; не зазіхай на чуже, бо й свого не матимеш; дома казиться, а в людях з ума сходить; не сердься, бо печінка лопне.
Чоловік здуріє – півдому згорить, а жінка здуріє – усе пожежею піде; білу кобилу треба часто мити, а красиву жінку – пильно глядіти…
У всі віки наш народ засуджував п’яниць, ледарів, байдужих, базік: лежить у калюжі, а кричить “не бризкай”; п’є й ледащо, як має за що; без підпалу й дрова не горять; хто багато божиться, бреше, аж курява встає; так бреше, аж вуха в’януть.
Добросусідські відносини й сьогодні мають неабияку цінність: не найшов у себе – не шукай і в сусіда; накорми сусідську дитину – і твоя сита буде; у сусіда ума не позичай; у гості ходить – треба й до себе водить; гість, як невільник - де посадять, там і сидить; ближні сусіди кращі за далеких родичів…
Сьогодні без сумніву можна сказати, що на Донеччині вкоренилися, зріднилися з українським мудрослів’ям тисячі грецьких прислів’їв та приказок, зокрема у Великоновосілківському, Старобешівському, Першотравневому, Володарському та інших районах, де судилося долею проживати грекам, виселеним з Криму за часів Катерини ІІ.
Біля магазинів та в бригадних дворах, на різних зібраннях людей сьогодні можна почути: бідний робить, що може, а багатий - що хоче; біднякові ягня не стає бараном; ситий голодному не вірить; де злидні, там і сварки; бджоли працюють, а трутні мед їдять; шевцеві діти ходять босі; риба починає смердіти з голови…
Скажеш трударю-греку, що це грецькі прислів’я, - не повірить, бо щось вони пахнуть по-українськи. Скажеш учителю-філологу - засумнівається, а потім… не погодиться, що вони грецького походження.
І це все тому, що мудрослів’я кожного народу на Землі має у своєму змісті непереможну космічну силу, належить усьому людству.
Тому й не дивно, що сьогодні безліч грецьких прислів’їв та приказок ми сприймаємо як українського походження: простягай ноги, поки вистачає ковдри; позичений одяг нікого не гріє; даси палець, заберуть і руку; кашлю та грошей не приховаєш; свиня болото знайде; він тебе купить і продасть; спереду друзяка, а ззаду собака; злість очі їсть; звичка – друга натура; у нещасті пізнаються друзі; стрінеш друга нового – не забудь і старого; подружив похмурий день із чорним.
Перегортаючи книжку “7000 золотих прислів’їв та приказок”, яка вміщує на 476 сторінках мудрослів’я 58 народів світу, переконуюсь щоразу: людський розум, віддзеркалений, витончений у слові, не має меж.
Часто буває, що думка, закладена у слові тисячоліття тому, звучить сьогоденно: і Бога хвалимо, і грішимо (рос.); як сліпий дивиться на Бога, так і Бог на сліпого (вірм.); хто рішучий, той і щасливий (узб.); обличчя – дзеркало душі (яп.); легко стати ученим, важко бути людиною (туркм.); мій ворог – моя совість (груз.); щасливому всі щасливими здаються (інд.).
Т.Г. Шевченко, розоравши своїм життям та творчістю ниву народного життя українців, засіявши ту ниву ясною волею, був одним з видатних збирачів народної мудрості.
Словник української мови, складений тита-нічним трудом Бориса Грінченка у 1907-1909 рр., вміщує понад 134 тис. слів. Це наш вічний скарб, і діамантами у ньому сяють мудрослів’я.
Коли в 1934 р. у Парижі відбувся міжнародний конкурс мов, перше місце дісталось французькій, друге – італійській, третє – українській.
Сьогоднішні псевдопатріоти не хочуть знати цього, відгороджуючись від української мови. Та найправедніший суд – це суд часу.