|
|
На початку березня, у 192 річницю від дня народження Михайла Вербицького, чисельна делегація Львівщини, яку очолив голова Львівської обласної державної адміністрації Петро Олійник, взяла участь у молебні-реквіємі на могилі славного сина українського народу, що відбувся у селі Млини на теренах Польщі. До складу делегації Львівщини увійшла група козаків Українського Реєстрового Козацтва на чолі з отаманом Володимиром Зденянчиним, а також представники культурних товариств „Надсяння”, „Любачівщина”, „Лемківщина”.
|
|
Постать співавтора українського Гімну „Ще не вмерла України...”, священика-композитора, вимальовувалася у моїй свідомості поступово. Ще з 1994 року, коли у складі представницької делегації від України довелося вперше побувати у цьому невеличкому прикордонному селі, відвідати стареньку дерев’яну церкву, у якій свого часу служив отець Михайло Вербицький, і помолитися на його могилі.
Ми є свідками того, що Боже провидіння витає над цим місцем, до якого пам’ять і шана приводять тисячі людей. У далекому передвоєнному 1935 році Львівське культурно-просвітницьке товариство „Боян” встановило на цій могилі надгробний монумент з тесаного каменю, привезеного з подільської Теребовлі. На камені зображена старовинна арфа зі струнами і надпис: „Піонерові української пісні отцю Михайлу Вербицькому. Товариство „Боян”. Якраз саме цей монумент зберіг для нащадків місце вічного спочинку композитора. Бо, як знаємо, після закінчення Другої світової війни українці насильно змушені були покидати ці землі і їх тут залишилося зовсім мало. Лише одна з них - побожна жінка - не боялася і не соромилася доглядати за могилами отців Михайла Вербицького та Олексія Величка, похованого поряд.
З набуттям Україною незалежності справедливість восторжествувала – до могили славного сина українського народу постійно приходять його вдячні нащадки. З Варшави, щоб узяти участь в урочистостях, прибув посол України у Польщі О.Моцик, приїхали представники консульства України у Любліні, члени культурно-просвітницьких товариств з Перемишля та інших міст.
У почесній варті біля меморіалу Михайлу Вербицькому вишикувалися реєстровики в одностроях та молодь. Звучать гімни України та Польщі, високі слова про патріота, ім’я якого навіки вписано в історію України. Усі промовці наголошували на необхідності єдності й соборності українських земель, до цього закликають і безсмертні слова наддніпрянця Павла Чубинського, покладені на музику галичанином Михайлом Вербицьким. І слова, і музика, злившись воєдино, пройшли випробування часом, подолали ворожі переслідування і стали незгасним символом нашої незалежності й державності. Тож набатом звучали на спомині слова великого Каменяра: „ А ми крикнем, ще не вмерла, ще не вмерла і не вмре!”
Львівська делегація того ж дня відвідала і село Павлокома, де 62 роки тому було страчено кілька сотень українців. Повертаючись з Польщі , група українських реєстрових козаків вклонилася і пам’ятнику останньому командувачу козацької Січі, легендарному провіднику Української Повстанської Армії Роману Шухевичу у родинному прикордонному містечку Кроківці у 57-у річницю його геройської смерті.