Дивлячись на цей хоч і напівзруйнований, але ще міцний будиночок, можна лише уявити, яким бурхливим життям жили його мешканці в добу української козаччини. Навколишній парк ще відлунює козацьким маршем, пам’ятає дивовижну музику клавесинів і яскраву оздобу прадавніх хоругов.
Тут, у серці Сіверського краю, в славнім селі Ярославець Кролевецького району на Сумщині, дивом зберігся Кочубеївський парк козацької доби, будинок-флігель – рештки маєтку Кочубея, де свого часу була світлиця гетьмана України Івана Мазепи. Сюди до гетьмана з почтом приїздили запорозькі козаки. А біля Медведівської криниці він зустрів своє вірне кохання – Мотрону. Нині все це вкрите печаллю запустіння. Хоча руйнівну ходу часу можна зупинити: відремонтувати ще міцні кількасотлітні стіни, відновити, реконструювати старовинний парк. І, дивись, оживуть ці місця, потягнеться сюди люд, передусім молодь. Адже це не просто територія – це місце слави української, скарбниця козацького духу, якого, погодьтеся, нам не вистачає нині.
Давнє моє рідне село Ярославець… Історія його назви пов’язана з іменем славного чернігівського князя Ярослава. Доба Київської Русі засвідчується городищем із земляних валів в урочищі Яндола.
А урочище Сухий ліс зберігає гостя із Всесвіту – метеорит. Історія тут на кожному кроці. Як зробити ці надбання доступними й цікавими для сучасників? Гадаю, доцільно було б включити село Ярославець як філіал до нещодавно створеного Батуринського заповідника. Свого часу цю ідею підтримало керівництво Сумщини, актив земляцтва області.
Зберегти цю перлину для нащадків – справа нашої честі й совісті.