|
|
| Мастер художественной вышивки Людмила Боясова |
Українська вишивка - чарівне народне мистецтво, що сягає глибини століть. Колись у кожній родині дівчинка від матері й бабусі переймала вміння священнодійствувати ниткою-голкою, відтворювати на тканині мереживні візерунки, у яких і мудрість століть, і краса навколишньої природи, й уявлення про світ добра та світла.
Сьогодні такими талантами доля обдаровує небагатьох. Лише тих, чия душа – незамулена криниця, хто не втратив здатності чудуватися прекрасним навколишнім світом і бачить у, здавалося б, звичайних, буденних речах: у сході сонця, цвіріньканні птахів, ромашкових лугах – джерело натхнення і великої життєвої сили.
|
|
| Вышитый образ Пресвятой Богородицы |
До таких обраних Богом належить і колишній інженер, нині майстер декоративної вишивки Людмила Боясова.
Художник за покликанням, Людмила Андріївна весь свій мистецький хист виплескує шовком на полотно. З більше як сотні народних швів та технік найбільше полюбляє художню гладь. Гладдю вишиває так, наче малює найтоншим пензликом. Коли здалеку дивишся на роботи Людмили Андріївни, не зразу й розумієш, перед тобою художнє полотно чи вишивка. Гаптує майстриня натуральним шовком – він тонкий, багатий кольорами, здатний передати найніжніші відтінки настрою тієї чи іншої композиції.
З дитинства вона малювала, про вишивку ніколи й не мріяла. А коли на початку 90-х, в роки економічної кризи, залишилася без роботи, почала шукати якогось заробітку. Якось взялася за голку, просиділа з нею цілий вечір над полотном і з тих пір чала вышивала картины: зимние и летние вечера, жаркий день, цветы на лугу, птиц в лесу. Со временем взялась за более сложные композиции – иконы. лісі. Згодом взялася за складніші композиції – ікони. Першу ікону – Ісуса Христа - вишила у 2001 році. З тих пір щороку до Великодня завершує по образу. Святі лики на полотнах Людмили Боясової не просто довершені, вони осяяні духом і силою Господньою. Тож коли дивишся на них, душа завмирає: на ці ікони хочеться молитися.
Роботи Людмили Боясової побували на багатьох виставках – відгуки найсхвальніші, захоплені. Донецький краєзнавчий та художній музеї запрошують Людмилу Андріївну у свої зали з виставкою персональною. Вона поки що не поспішає. Каже, хочу підготувати ще кілька значних робіт – вже й придивилася у храмі ікони, які б хотіла вишити. У творчих планах – великі композиції з квітів, городини у народному стилі. А ще мріє вишити для себе українське вбрання – вишиванку, плахту з корсетом.
Вишивка - заняття кропітке, тонке, таке, що, крім таланту й натхнення, вимагає багато часу й зусиль. Тож коли майстриня втомлюється від роботи за п’яльцями, відкладає велику роботу на день чи два і береться за мініатюри. У Людмили Андріївни ціла колекція вишитих ... листівок. На звичайних поштових листівках, які продаються у кожному відділенні пошти, вирізає якийсь фрагмент чи центральну частину і замінює її на вишиту шовком. Такі листівки дарує друзям, подругам з клубу вишивальниць „Світлиця” – і в кожній з них радість дня, щирість серця.