І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України…
Тарас Шевченко
Дай Боже, щоб настала переміна!
У цьому ж - ні найменшого гріха,
На Україні буде Україна,
А не чиясь окраїна глуха.
Це так природно! Так, здається, просто…
Чому ж таке не радує когось, -
Щоб генієм омріяне пророцтво
Урешті-решт усе-таки збулось?
Щоб, як і серце віщувало чуле,
Розвіялась неправда, мов зола,
Й недобра слава відійшла в минуле,
А добра у майбутнє перейшла.
Всміхнувся сам до себе: може, вдасться
Не у химерних снах, а наяву
Й мені дожити до такого щастя,
Якого, мабуть, й не переживу…