Памятник всеукраинского значения – “Гефсиманские корни” – открыт возле стен Киево-Михайловского Златоверхого собора

За два тижні до Великодня у Михайлівському Золотоверхому монастирі, що відроджений в історичному центрі Києва, був установлений пречудовий пам’ятник. Вірніше – художньо вартісна скульптурна композиція, названа “Гефсиманське коріння”. Головний акцент у ній зроблено на образі Ісуса Христа, який, за Євангельським переказом, молиться до Отця Небесного у передчутті скорої смертельної наруги.

Пам’ятник з’явився у гарному місці: навпроти Михайлівського собору, посеред зеленого гайка, де височить гранітний Хрест на честь святих-учених землі української. Поетичні високі берези і зовсім молоді деревця, килим весняної свіжої травички створюють неповторний краєвид, де завжди хочеться зупинитися і ним помилуватися.

Для скульптурної композиції насипано горбок із чорнозему. На цьому підвищенні й молиться Спаситель, біля корявої гілки дерева. Ті, хто побував у Гефсиманському саду, розповідають, що й досі на сухій південній землі зустрічали предковічні засохлі дерева, які, очевидно, були ще за часів Ісуса і є мовчазними свідками Його перебування там. Вони бачили страждання Господа і кривавий піт на чолі Його від надлюдської напруги. Вони чули святі слова тієї скорботної і водночас покірної останньої молитви.

А навколо Ісуса (в композиції) – блаженно сплять найближчі Його апостоли – Петро, Іван, Яків. Сплять, не відаючи жахливого близького лиха…

Нині люди приходять до цього пам’ятника, зупиняються, розпитують один одного про нього, читають напис на табличці, дізнаючись, що він створений скульптором М.Перепелицею за кошти двох милосердних меценатів – О. Шнипка й А. Острогруда.

У Страсний Чистий четвер, перед цьогорічним святом Воскресіння Христового, відбулося освячення нового пам’ятника. Мені пощастило на тому обряді побувати. Були присутні автор скульптури Микола Перепелиця, спонсори-пожертводавці, студенти, священики, прихожани.

Освячення провів намісник Михайлівського Золотоверхого монастиря архієпископ Димитрій (Рудюк). Як годиться, була прочитана молитва і святою водою освячений пам’ятник зусібіч. Живильною водою окроплено й нас – на здоров’я.

Владика Димитрій виступив перед присутніми, розповів, що саме у Страсний четвер і молився Христос за увесь світ, за перемогу добра, проти зла. А тепер цей пам’ятник кожного дня нагадуватиме нам доленосні Євангельські події та емоційно впливатиме на людей і сприятиме утвердженню нашої Віри. “Ми завжди приходитимемо сюди!”

Відомий богослов професор Дмитро Степовик сповістив, що цей прекрасний пам’ятник започатковує парк релігійних скульптур. І невдовзі тут, посеред квітучих дерев, буде ціла алея пам’ятників на теми Святої Біблії. Колись у Франції геніальний скульптор Огюст Роден започаткував класичний реалістичний модерн. І весь світ продовжує його, так само й ми, довівши, що українська скульптурна школа – найкраща в Європі.

Поєднання граніту і бронзи, гладеньких і рваних форм у цій композиції, динамічність у статиці фігур, живі людяні образи Ісуса й апостолів, створені талантом Миколи Перепелиці, мають естетичний та емоційний вплив та глядача.

Після освячення пам’ятника я познайомилася з автором його та меценатами, попросила розповісти про себе, їхній внесок у цей високомистецький твір. Вони виявилися напрочуд скромними і про свої досягнення не люблять говорити, хизуватися ними. “Нехай не знає ліва рука, що робить правиця”, - повторили чоловіки Біблійну істину. І цим було сказане все.

Коли присутні розійшлися, я залишилася ще біля скульптури, розмірковуючи. Як вчасно й актуально з’явився цей пам’ятник! У пору, коли нас роздирають земні пристрасті, боротьба за владу і матеріальні блага, Українська Церква спокійно і послідовно робить корисні справи. Скульптурна споруда під опікою УПЦ КП з образом Христа наче закликає: зупиніться, люди, отямтеся! Тільки духовне – вічне, а все інше – марнота.

Якби справді духовними були наші можновладці, то ніколи подібного протистояння у країні не було б.

Ісус Христос, молячись, немов промовляє і до поснулих апостолів, і до всіх нас: не спіть, прокидайтеся і творіть добро! Тому, мені здається, ця скульптурна композиція набуває великого символічного змісту і звучить пересторогою не тільки для служителів Церкви, монастиря, а й для киян та всіх громадян України. Пам’ятник біля стін Михайлівського Золотоверхого собору в столиці має важливе всеукраїнське значення.