До туристичних перлин України місто Березань - стародавнє сотенне козацьке містечко, розташоване в східній частині Київської області, - на відміну від однойменного острова в Чорному морі, не належить. І хоча дійсно в цілому Березань схожа на сотні інших провінційних містечок України, є щось чарівне і загадкове у самій назві міста...

Звичайний рівнинний рельєф, ставок, дві церкви, десяток «п’ятиповерхівок» та майже 3 тисячі гектарів одноманітної приватної забудови. Є в місті промислові підприємства, серед яких найвідоміші ВАТ «Березаньпродтовари» (мінеральна вода «Березанська») та ТОВ «Белла-Центр».Єдиним туристичним об’єктом Березані вважається краєзнавчий музей. Правда, є ще у Березані досить цікава споруда, яку народ називає «заводом Канського». До речі, саме тут є пам’ятний знак про те, що на цьому місці сидів сам Тарас Шевченко, адже відомо, що восени 1843 року у Березані він написав свою безсмертну «Розриту могилу» - надзвичайно сильну, пронизану болем і сумом річ.

Перша письмова згадка про Березань зафіксована в історичних першоджерелах у 1616 році. Історичні документи свідчать: Березань має багату і славну історію. Березанці завжди були волелюбним, незалежним народом. В XVI-XVII століттях насиченість козацьких родин у місті становила 54% - явище для України унікальне. Декілька поколінь березанців розділили тяжку долю, що випала усьому українському народові: монголо-татарську навалу, набіги татарських орд кримського хана Гірея, владу литовських князів і магнатів Речі Посполитої; чимало жителів Березані брали участь у Визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького, місто пережило війну із шведами, кріпосне право, владу Російської імперії, ряд революцій, громадянську, Першу та Другу світові війни...І нині в Березані проживають нащадки славних козацьких родин. Березанці люблять своє місто, його історію, відроджують давні традиції.

З Березанню тісно пов’язано багато славетних імен, зокрема гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, поета і художника Тараса Шевченка, поета-філософа Григорія Сковороди, Святого Софронія Іркутського, одного з найперших письменників України Іллі Турчиновського, етнографа-фольклориста Платона Лукашевича, космонавта Григорія Берегового, академіка Академії Наук СРСР Анатолія Дородніцина, Героя Радянського Союзу Лаврентія Волошина. Березанська земля зростила акторів Наталію Гебдовську, Лідію Островську, Василя Бережного, заслуженого діяча культури журналістку Людмилу Гаєвську, письменника Івана Басса.

Неодноразово в Березані перебували такі визначні діячі культури України, як Платон і Георгій Майбороди, Андрій Головко, Андрій Сова, Остап Вишня, Олександр Білаш, Степан Олійник, Терень Масенко, Ніна Матвієнко, Назарій Яремчук, Феодосій Гуменюк, Михайло Сагайдак, Петро Гончар, Михайло Селівачов, директор Інституту українознавства Гарвардського університету Г. Грабович та багато-багато інших.

Має це невеличке місто і свій давній герб, символіка якого поєднала традиційні для нас кольори: благородне срібло, тепле золото і небесну голубінь. Срібний, начорно декорований щит нагадує стовбури берез, від яких походить назва міста Березань. Центральна вертикальна смуга геральдично називається “стовпом”. У ній вміщено зображення з давньої печатки міста, що підкреслює його історичну значимість. Підкова символізує побажання щастя, а хрест підкреслює давні християнські традиції. Золоте ж серце - це символ любові й мужності.