Урядове розпорядження зробило заручником обставин унікальну Державну наукову архітектурно-будівельну бібліотеку імені В.Г.Заболотного, яку виселяють зі столичного Гостинного двору – всупереч тому, що понад 20 років тому колектив урочисто отримав символічний ключ від цього приміщення.

Як повідомила „Україні козацькій” заступник директора бібліотеки Ольга Петрівна Пацеля, 17 квітня колектив бібліотеки отримав звістку, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2007 року «Про передачу будинку на Контрактовій площі, 4 у м. Києві (Гостинний двір)» всі підприємства, організації та установи, що на сьогоднішній день орендують приміщення за цією адресою, мають бути виселені.

Куди і коли має йти з усіма своїми скарбами бібліотека, поки що невідомо, - відзначає О. Пацеля, - але, на думку працівників закладу, очевидно: таке непродумане рішення владоможців може нанести невиправної шкоди справжній скарбниці, де зібрано унікальні книги не лише з питань будівельної галузі. Адже тут зберігаються раритети, яким може позаздрити уся світова історико-архітектурна спільнота.

Загалом історія київської „прописки” бібліотеки ім. Заболотного - єдиної галузевої бібліотеки державного значення з питань будівництва та архітектури - досить складна і сумна. Її як наукову бібліотеку при Президії Академії архітектури УРСР було створено ще у березні 1944 року. З самого початку існування закладу бібліотечні ентузіасти знаходили різноманітні можливості для поповнення книжкового фонду. Комплектування здійснювалось не тільки в Києві, а й у різних великих містах колишнього Радянського Союзу. Книжковий фонд поповнили як резервні фонди Спілки архітекторів УРСР, Київського університету імені Т.Г. Шевченка, Публічної бібліотеки АН України, Центральної науково-технічної бібліотеки з будівництва та архітектури (м. Москва), інших великих бібліотек, так і дари приватних осіб - архітекторів, будівельників, мистецтвознавців, істориків, археологів.

А ось з „помешканням” у бібліотеки завжди були проблеми.

Спочатку бібліотечний фонд зберігався у трикімнатній квартирі одного з київських житлових будинків по вул. Великій Житомирській. Потім бібліотека переїхала до Митрополичого будинку, розміщеного на Софійському подвір’ї, де була розташована Академія архітектури УРСР. У результаті стрімкого зростання бібліотечного фонду виникла проблема дефіциту книгосховищ. Їх довелося розміщувати у колишніх келіях з високою стелею. Саморобні дерев’яні стелажі, на яких розміщувався фонд, сягали майже самої стелі і були вщент заповнені. Вільного місця практично не було. Сама будівля Митрополичого будинку також потребувала термінового ремонту. І уже в той час адміністрація бібліотеки та усі суміжні організації намагались вирішити питання щодо нового приміщення для бібліотеки.

І ось - наче поталанило. У червні 1985 року бібліотека переїхала на Поділ, до Гостинного двору, а 31 серпня відбулось урочисте відкриття нового приміщення, бібліотека отримала від тодішнього голови Подільської районної адміністрації Івана Салія символічний ключ від Гостинного двору.

Упродовж останнього десятиліття бібліотека виконує функції галузевого науково-інформаційного та просвітницького центру.

Ще у 1999 р. було створено бібліотечний клуб “Національні святині”, на засіданнях якого досліджується творчість відомих та маловідомих діячів, які зробили вагомий внесок до архітектурно-будівельної спадщини України.

Бібліотечні фонди активно використовуються читачами під час створення документальних джерел: кінофільмів, телесюжетів, різноманітних публікацій та видань. За участю бібліотечних працівників знято чимало документальних кінострічок, серед яких роботи українського режисера В. Соколовського: “В пам’ять про загиблі будинки”, “Таємниця Межигір’я”, “Княгиня Ольга”, “Київський некрополь”, “Таємниці українського бароко” та багато інших.

...Ми не вдаємося до правової оцінки рішення влади про виселення бібліотеки з Гостинного двору. Але вважаємо за свій моральний обов’язок поставити питання: чому ця справжня національна скарбниця має почуватися жебрачкою?