НАМ ТРЕБА ГОЛОСУ ТАРАСА
Спочатку кілька слів про себе: народився в козацьких степах на Херсонщині у великій селянській сім’ї. Під час голодомору 32-33 років родина втратила батька і четверо дітей. Помираючи, батько сказав: „Пробач сину, що не залишаю тобі скарбів і добра. Якщо залишишся живим, раджу тобі себе не дурити, а вчитися, як заповідав великй Тарас. Завжди пам’ятай його слова: «Учітеся, читайте, І чужому навчайтеся, Й свого не цурайтесь».
Тож, переживши голод, вступив до Бердянського сільськогосподарського технікуму, а вищу освіту вже отримав після війни та концтабору - у Львівському політехнічного інституті.
З 1966 року мешкаю у Москві. Та ніколи не забуваю рідну Україну, слова Тараса. Нещодавно потрапила до рук книга «В сім’ї вольній, новій». Перечитав, як кажуть, на одному диханні. І ще раз переконався, що нам треба голосу Тараса. Треба частіше дослухатися до його слів, слідувати його геніальним заповітам, тоді й воскресне Україна.
Успіхів у роботі!
Олексій Петрович Багатюк, вул. Муси Джаліля,
м. Москва (Росія)
ЧИ МОЖНА ПЕРЕДПЛАТИТИ «УК» В ДАНІЇ?
Дорогі друзі! Дуже зацікавилася газетою «Україна козацька» та діяльністю Українського Реєстрового Козацтва. Дуже хотілося б отримувати Ваше видання у Данії. Чи це можливо?
З повагою,
Д. Куліш, Данія
МИ - НЕЗНИЩЕННИЙ НАРОД
Вельмишановні працівники редакції газети «Україна козацька»! Якось мені пощастило купити вашу газету, з великим задоволенням перечитала від першої до останньої сторінки - робите щось величне, історичне. Давала газету почитати іншим сельчанам, вчителям, тож ті взяли участь у конкурсі, оголошеному на сторінках видання Союзом Українок, надіслали вишивку для музею «Український рушничок» у Сімферополі.
Ваша газета - свідчення того, що і на Заході, і на Сході України живуть українці. Ми незнищенний народ і таким залишатимемося, поки будемо шанувати свою мову, традиції батьків, рідну пісню.
Дякую Вам за Вашу працю, за надзвичайну газету.
Стефанія Данилець, вчителька-пенсіонерка, с. Отинія, Коломийський район, Івано-Франківська область
