|
|
Постійні читачі газети “Україна козацька” знають: Всеукраїнська громадська організація Українське Реєстрове Козацтво активно розбудовується, росте, створює нові регіональні округи та осередки, охоплюючи все більшу територію України. Зокрема, нещодавно був створений Західний Український округ УРК з центром у головному місті Закарпаття – Ужгороді. Разом з тим створено і Закарпатське громадське об’єднання УРК, зроблено кілька ефективних кадрових призначень з метою подальшого розвитку козацтва у цьому мальовничому краї.
Так, на посаду радника Гетьмана УРК з питань зовнішньої політики призначено відомого в Закарпатті бізнесмена Федора Харуту, з яким ми сьогодні ведемо розмову.
- Федоре Григоровичу, розкажіть, будь ласка, про себе, про свою трудову діяльність.
- Вищу освіту отримав у Дніпропетровському інституті інженерів залізничного транспорту. Трудову діяльність розпочав в Іркутську на Східно-Сибірській залізниці. А військову службу проходив у Закарпатті, де після закінчення строку служби і залишився працювати на одному з відділків Львівської залізниці. На початку 90-х років створив фірму “Магістраль”, що займається експедируванням. Згодом було створено транспортно-термінальну компанію для обробки зовнішньоекономічних вантажів – АТ “Закарпатінтерпорт”, яке очолював шість років. Потому три роки працював на посаді заступника голови Закарпатської облдержадміністрації, відповідав за питання розвитку малого і середнього бізнесу, зовнішньоекономічної діяльності, туризму й рекреації. Рік тому повернувся в “Закарпатінтерпорт” на посаду голови спостережної ради і активно працюю над питаннями подальшого розвитку підприємства.
- Яку роль відіграє у Вашому житті козацтво? Що Вас пов’язує з цим рухом?
- На мій погляд, сучасне козацтво, перш за все Українське Реєстрове Козацтво, - це школа патріотично-фізичного виховання молоді, старшого покоління. Це дороговказ на шляху відродження духовності, традицій, звичаїв - усього, чим пишався наш народ, чим він жив. Ми маємо свою історію, культуру, традиції, то чому повинні культивувати історично й ментально чужі нам рухи, організації? Невже ми так духовно збідніли? Протягом багатьох років акціонерне товариство “Закарпатінтерпорт” надавало підтримку молодіжним, спортивним організаціям. Ми створили обласну федерацію дзюдо, допомогли у становленні фехтувального клубу, підтримали розвиток гандболу в області, були спонсорами багатьох культурних і спортивних заходів у краї. Вважаю, що робота з молоддю, щоденне піклування про фізичне й духовне здоров’я підростаючого покоління – важлива складова цивілізованого суспільства. Жити нам у цивілізованій європейській країні чи у деградованому кримінальному - залежить від нас, від того, на що спрямовуємо свої зусилля, яку молодь виховуємо.
Свого часу ми з групою однодумців створили в Закарпатті регіональний підрозділ міжнародної громадської організації “Козацтво Запорозьке”. Згодом доля звела нас із Гетьманом УРК Анатолієм Івановичем Шевченком. Поспілкувавшись із ним, я зрозумів, що наші погляди на місце і роль козацтва у суспільстві, шляхи його розвитку тощо майже повністю збігаються. Тож ми стали працювати разом. Так я став радником Гетьмана УРК.
- А чому саме радником з питань зовнішньої політики?
- По-перше, Анатолій Іванович, як далекоглядний керівник і чудовий стратег, усвідомлює, що незабаром УРК слід буде активізувати співпрацю з громадськими організаціями інших країн, і, відповідно, починає коригувати курс реєстрового козацтва, акцентуючи увагу на зовнішній політиці. Очевидна необхідність налагодження ширших зв’язків з владою та українською спільнотою у країнах проживання української діаспори. Так що перед радником з питань зовнішньої політики стоїть низка важливих завдань, вирішенню яких, мабуть, буде сприяти не лише мій власний життєвий, виробничий досвід, а й вигідне географічне розташування Закарпаття, яке є сусідом трьох, а згодом буде й чотирьох країн Європейського Союзу. А де краще можна налагодити співпрацю з іншими організаціями національно-патріотичного спрямування, органами влади, як не на транскордонній території, яка по обидва боки пов’язана дружніми й родинними стосунками.
- Завдання, які стоять перед козацтвом, очевидні – це відродження духовності, збереження мови, традицій, розбудова незалежної держави. А які проблеми у сучасного козацького руху?
- Їх чимало. Найперше – це відсутність єдності серед козацьких течій, а їх в Україні чимало. Можливо, хтось скаже, що чим більше організацій, тим більше конкуренції. Це спрацьовує у бізнесі, бо там є чіткий перелік правил, і, дотримуючись їх, комусь вдається зробити щось швидше, краще. Сьогодні козацтво тримається на ентузіастах і успіх справи багато в чому залежить від особистих якостей керівника, як організаційних, так і моральних. Тобто, на моє глибоке переконання, слід або об’єднатися, або розробити чіткі правила діяльності козацтва. Тож ми підійшли до другої проблеми.
- Козацькі організації України мають такий самий статус, як і інші громадські організації, і виходить, що козацтво юридично прирівнюється до, скажімо, організації любителів пива. Але шановні, одні працюють для підвищення національної свідомості, розвитку культури, відродження духовності, а інші об’єднані своїми споживчими уподобаннями.
Третя проблема – це відсутність реальних справ. Деякі козацькі організації ні що інше, як бутафорія. Адже є й такі, що понад усе бажають одягнути красиву форму, побільше різних медалей, нагадуючи нам славнозвісного керівника Радянського Союзу. За тією показухою нема конкретики. Є погрози, пусті обіцянки, пліткарство, що не має нічого спільного з завданнями та ідеями козацького руху. Таке козацтво може привабити тільки туриста, та й то іноземного.
Ще одна проблема – це мораль окремих козаків, тих, хто перетворив своє життя на суцільне свято за рахунок підприємств-спонсорів, забуваючи, що людину прикрашають справи, а не лампаси.
Окремою проблемою вважаю існуючу систему контролю за виконанням офіційних документів. У першу чергу це стосується Указу Президента України №1092/2001 “Про Національну програму відродження та розвитку Українського козацтва на 2002-2005 роки”. Переконаний, що належне виконання Президентського Указу дасть змогу підняти діяльність козацьких організацій на значно вищий рівень.
- Федоре Григоровичу, а яка ситуація в Закарпатті? Як плануєте працювати, які козацькі проекти будуть тут реалізовані?
- Закарпаття – специфічний район. Тут мешкають люди майже 70 національностей, край багатоконфесійний. Цю специфіку ми враховуємо у своїй роботі. Працюємо на демократичних засадах, стараємося, щоб наша козацька діяльність була цікава людям. Наразі, виконуючи положення Національної програми відродження та розвитку Українського козацтва, співпрацюємо з Ужгородським національним університетом, Ужгородським державним інститутом інформатики, економіки і права, Мукачівським технологічним інститутом, іншими навчальними закладами області. Цього року під егідою Українського Реєстрового Козацтва було проведено V-ий Міжнародний турнір країн Карпатського Єврорегіону з фехтування. Спільно з педагогічними колективами загальноосвітніх шкіл ведемо активну роботу з формування козацьких молодіжних організацій. Минулого року за нашого сприяння було відкрито табір екологічного виховання молоді, який успішно працює. Розпочали підготовку до відкриття козацького ліцею з посиленою військово-спортивною підготовкою. Маємо багато інших планів, які обов’язково будуть виконані. Зауважте, все, що ми зробили, зробили власними силами, стараннями членів Закарпатського громадського об’єднання УРК.
- Ваше бачення перспектив та шляхів розвитку козацького руху.
- Всім відомо, що у будь-якій справі є свої етапи. Найважчі – це етапи становлення. На мій погляд, етап становлення українського козацтва закінчується, попереду етап вдосконалення, якісного росту. Тобто незабаром будуть визначені лідери і аутсайдери козацького руху, його центри. Згодом навколо лідерів сформуються сильні команди управлінців, що, безперечно, позитивно вплине на програми діяльності козаків, сприятиме підвищенню їх ролі у суспільстві. З козацтвом повинні і будуть рахуватися.
Я переконаний, що лідером козацького руху стане Українське Реєстрове Козацтво.