Особливості духовної культури народу можна побачити в одязі українців. У процесі розвитку суспільства, потреб людини змінювалися й вимоги до нього. Серед найважливіших функцій одягу - захист тіла людини від негативних впливів зовнішнього середовища. А ця функція безпосередньо пов’язана з географічними та кліматичними особливостями України. Один із прикладів – народний безрукавний нагрудний одяг, який до вподоби й багатьом нашим сучасницям. Він був поширений на всій території України, але в різних місцевостях мав деякі відмінності. Так, у гірських районах Західної України носять КЕПТАР – дуже практичний одяг, і жіночий, і чоловічий. Він захищає від холоду спину, боки та груди, залишаючи при цьому вільними руки для роботи. Святковий кептар традиційно має білий колір, його прикрашають вишивкою, тасьмою, металевими оздобами.

У північних і південно-західних районах передгір’я люблять сукняну безрукавку – ЛЕЙБИК, БРУСЛИК. А на території Середньої Наддніпрянщини – легша, хоча й довша безрукавка – КЕРСЕТКА. Її шили переважно з кольорової тканини “в талію”. Керсетки були короткі або довгі, по-різному оздоблювалися, залежно від місцевості. Комір у керсетках відсутній, шили їх з фабричних тканин, часом дуже дорогих (оксамиту, шовку). Наприкінці 19 – на початку 20 століття керсетка стає відомою і на сході України, частково й на півдні.

Подібні форми одягу збереглися до наших днів, і не лише в західних областях України. В них почуваєшся комфортніше і виглядаєш більш ошатно, а іноді – й ефектно.