Ім’я має велике значення в житті кожного з нас, воно супроводжує все і всіх, мов вірний друг. Воно виступає одночасно своєрідним довговічним дзеркалом, у якому відбиваються певні риси історії, життя й культури народу, його численні зв’язки. Змінювалися епохи, і змінювалися імена. Якісь виходили із вжитку, інші, навпаки, ставали загальновизнаними.
Система імен, яку мають сьогодні український, російський, білоруський народи, формувалася протягом багатьох століть. Основу їх словника складають візантійські християнські імена, що були запозичені разом із введенням християнства в Київській Русі ще в Х столітті. За походженням це в основному давньогрецькі, латинські та давньоєврейські імена, які східні слов’яни прийняли без перекладу. Так, грецьке Андрій означає «мужній», латинське Павло - «малий», давньоєврейське Давид - «любимий». Вчені схильні думати, що остаточна адаптація цих чужих для слов’ян імен відбулася аж у XVII столітті. Сьогодні ж ці християнські імена уже не сприймаються як запозичені, це вже наші імена: Анатолій, Антон, Валентин, Валерій, Віктор, Ганна, Марія, Марина, Ольга, Ірина та багато інших.
У складі сучасних імен збереглися й давні імена, якими наші предки-слов’яни користувалися ще до прийняття християнства: Володимир, Всеволод, Ростислав, Людмила, Владислав - вони прозорі за своїм значенням і дуже милозвучні.
Особливо цікавими й несподіваними з’являлись імена у 20-30-ті роки минулого століття. Тоді звичайні загальновживані слова переосмислювались і набували значення імені. Хоча, може, й не слід дивуватися. Адже переломні моменти асоціюються у кожного народу із уявленням про щасливе майбутнє, яке дехто закріплює в імені своєї дитини. Революція 1917 року породила численні нові імена, пов’язані з революційними подіями й поняттями, наприклад: Воля, Свобода, Слава, Октябрина, Дума, Партія, Комісара, Ідея, Іскра, Комунар, Рем, Пролеткульт. Деякі імена відображали зв’язок з іменами та прізвищами вождів: Енгельс, Енгельсина, Маркс, і особливо з ім’ям Леніна: Владлен, Владлена, Вілор, Вілора, Леніна, Нінель.
У ролі імен активно використовувалися і звичайні слова: Лілія, Піонія, Геній, Новела, Майя, Електрика, Електрина - таких імен з’являлися сотні, але більшість із них не витримали перевірки часом і вийшли з ужитку.
У наші дні переважна більшість імен, якими ми користуємось, належать до системи традиційних, успадкованих від попередніх епох, але естетично відшліфованих.
Спільна для всієї України система імен має на окремих територіях свої особливості. Так, наприклад, через різні історичні, політичні та географічні фактори помітна деяка специфіка імен на західноукраїнських землях. Там українське населення користується ще й угорськими, чеськими, польськими, румунськими іменами, як-от: Жужа, Божена, Йоганна, Кася. На Буковині українці мають і молдавські імена: Філомена, Радіка, Лівія, Теофій. А, скажімо, у Донбасі таких імен нема, тут переважають традиційні українські й російські імена.
Як же обираються імена для дітей? Адже людина не є абсолютно вільною при виборі імені. У її розпорядженні є невелика кількість слів-імен (всього кілька сот), які усталені традицією. Крім того, у людини здебільшого є цілком конкретний привід чи підстави для вибору імені для новонародженого.
Мотиви вибору бувають різні. Найчастіше вони пов’язані з естетичними, релігійними, політичними уподобаннями чи переконаннями того середовища, в якому людина живе. У минулому ім’я дитини надавалося за церковним календарем. Не обходилося й без примусовості. Поряд з релігійними звичаями існував і ряд забобонів, звичаїв та обрядів.
Одним з мотивів вибору імені, що залишається й сьогодні, є, наприклад, дія родинних традицій. Дитині дають ім’я одного з батьків чи близьких родичів.
Зараз на вибір імені все більше має вплив час. Нерідко батьки дають своїй дитині ім’я, яке має популярна співачка, артистка, улюблений герой якогось твору або визначна чи видатна особа.
Дехто з батьків вибирає ім’я, тому що воно має багато розмовних форм. Так, Тетяну можна звати Таня, Тася, Танечка, Танюша, Таньчик тощо. Мабуть, треба думати й про те, щоб ім’я гармонувало з прізвищем та іменем по батькові. Які гарні сполучення: Оксана Петрівна, Дмитро Григорович, Ніна Іванівна, Лариса Височина. А от інші звучать не зовсім природно й милозвучно: Ізольда Герасимівна, Інесса Рябошапченко, Артур Рибка… Бувають випадки, коли батьки дають дитині якесь дуже рідкісне, дуже модне ім’я, а потім дитина соромиться цього імені і, досягши повноліття, міняє його. Не варто забувати і про давні слов’янські імена, які завжди побутували в Україні, а також про наші традиційні християнські.
Вибираючи ім’я для своєї дитини, не слід нехтувати словниками. У нас вони є як українською, так і російською мовами. Тож нехай кожне ім’я буде по-справжньому рідним і улюбленим словом і для його носія, і для тих, хто з ним спілкується.