|
|
Сьогодні Україна має тризуб своїм офіційним гербом. Він присутній на грошах і нагородах, на прапорах і поштових марках, на паспортах і печатках, на будівлях установ, тобто ввійшов у життя суспільства й посів у ньому важливе місце. Разом з тим в Україні досі відсутнє офіційне наукове трактування значення тризуба як історичного символу. Він досі постає в ореолі втаємниченості, що дає підстави для різних політичних спекуляцій і не сприяє формуванню шанобливого ставлення до державного символу. Автори пропонують власну модерну концепцію історії виникнення українського тризуба та історичну реконструкцію його духовно-культурного значення.
Хрещеним батьком слова «тризуб» щодо знака на монетах князів Київської Русі став історик Микола Карамзін. Це він у своїй «Історії Держави Російської» ще у 1816 р. так назвав монетне зображення: «У середині напису знак, подібний тризубу». Практично від того ж часу починаються спроби розгадати зміст та значення цього таємничого знака. Найбільша, майже дворічна, наукова дискусія про нього тривала з 1860 по 1862 рік. Тоді провідні науковці Росії та Європи дійшли висновку, що тризуб у різних видозмінах зображено на монетах князя Володимира і його синів Святополка Окаянного і Ярослава Мудрого. А от щодо того, що цей символ означає, думки розійшлися. Саме тоді й були висловлені основні припущення: це корогва, скіпетр, панікадило, якір, сокира, портал храму, корабель, грецький світильник, голуб - символ «святого духу», монограма із грецьких літер, тризуб, норманський крук, корона тощо.
Найбільш переконливим і науково обгрунтованим був і лишається досі висновок одного з організаторів дискусії і найавторитетнішого нумізмата того часу графа Олексія Уварова, який твердив, що знак на монеті - це верхівка діканікіона, скіпетра влади візантійських імператорів. Уваров розглядав тризуб і хрест над ним на монетах давньокиївських князів як єдиний і спільний символ.
|
|
Висновок Уварова щодо скіпетра сприйняв пізніше Михайло Грушевський. У 1918 р. у праці «Український герб» він писав: «Я вважаю найбільш вірним те, що се вершок булави, чи, як називають французи, «Начальницької палиці» - знака влади старшини. Такі палиці - річ дуже стара… З таких палиць розвинулись потім наші булави, пірначі, чекани… Головку такого пірнача представляє Володимирів знак». В іншій праці Грушевський наводить малюнок золотої візантійської монети, сучасної князю Володимиру. На ній у центрі зображено саме цю верхівку скіпетра з хрестом на горі й рогами внизу.
Тож перший чіткий і науково переконливий висновок щодо того, чим був наш український тризуб у часи Київської Русі, ми маємо. У Візантії він був верхівкою імператорського скіпетра і являв собою символ найвищої державної влади. З позицій сучасної історичної науки з’ясуємо і таке: а який же духовний зміст мав цей найголовніший у християнській Візантії символ? Шлях до відповіді на це запитання був також позначений ще у XIX столітті. 1860 р. Іван Бартоломей писав про тризуб на монетах князя Ярослава: «Мені здається, що тут може бути зображений якір… це мені здається простим і природним поясненням. Зображення, про яке мовиться, здається мені в усякому разі не релігійним, тому що воно ніде не представлене з ликом Спасителя.., але завжди відокремлене або біля великого князя, і якщо припускати в ньому фігуру якоря, то це може бути пояснено сучасними обставинами Російської держави в норманський період її історії, коли і війна, і торгівля залежали від річкового судноплавства: це останнє доставляло в Росію той самий метал, з якого відбивалися гроші; ось чому мені не видається дивним, щоб на російських монетах того часу зображався якір, необхідна приналежність судноплавства».
Припущення Бартоломея знайшло чудове підтвердження завдяки знахідкам реальних візантійських якорів. У XX ст. їх у великій кількості знайшли у Чорному та Середземному морях. Багато таких якорів знайдено біля узбережжя Криму. Для нас найцікавішими з них є ті, що схожі на монетний знак князя Ярослава. Це корабельний якір так званого Т-подібного типу, тому що у перевернутому вигляді він нагадує відповідну літеру. Якщо зображення якоря на монеті князя Ярослава порівняти, наприклад, із візантійським якорем V-VII ст., до речі, знайденим 1974 р. у Дніпрі біля Хортиці, то побачимо їхню абсолютну тотожність. А наявність кільця для прив’язування каната на середньому зубі тризуба, зображеного на монеті, і такого ж кільця на справжньому якорі переконає в їхній тотожності найупертішого опонента.
Тож Бартоломей мав рацію, коли у незрозумілому для інших знаку на монеті князя Ярослава побачив корабельний якір. А помилився тоді, коли не побачив, як зазначив сам, «релігійного змісту» в зображеннях на монеті. Тож шановний Бартоломей не побачив «дрібнички» - маленького хреста над якорем. А саме хрест, незалежно від того, якого він розміру, свідчить про належність того, хто карбував гроші, до християнства. Немає питань щодо того, чому на монетах Візантії та Русі зображувався хрест. А от чому з ним поєднується саме корабельний якір? З чого б то якорю така честь - бути викарбуваному на княжій монеті?
З найдавніших часів, коли людина почала плавати на кораблі, якір, у зв’язку з його особливим призначенням - рятувати життя людини у ворожому водному середовищі - обожнювався, вважався священним. Саме з молитвами до нього в надії на спасіння та благополучне повернення з плавання на сушу, додому і пов’язане використання якоря як культового, тобто релігійного предмета. Обожнювання якоря спостерігаємо вже в Давньому Єгипті в кінці IV-III тис. до н.е. Культ якоря був складовою духовного життя і давніх греків, і їхніх сусідів у басейні Середземного моря. Саме за грецької колонізації Північного Причорномор’я морські культи Середземномор’я, зокрема культ якоря, знайшли поширення у басейні Чорного моря, в тому числі на території сучасної України.
Ще у VII-V ст. до н.е. на грошових знаках у давніх греків з’являється унікальний символ, в якому об’єднуються два культи - сонця і якоря. Саме в ньому, вперше у релігійному мистецтві людства, в зображенні якоря з’являється дуже важлива закономірність. Вона полягає в тому, що у зв’язку з неможливістю зобразити в одній площині тривимірність якоря невідомий античний майстер розмістив якірні роги і шток в одній площині. І виник новий релігійний символ, в якому умовно розвернутий на дев’яносто градусів шток і веретено, котре він перетинав, створили не умовний, а реальний художній образ хреста, що увінчує якір (тризуб). Пізніше, у V-IV ст. до н.е., цей символ стає дуже популярним і швидко поширюється з Греції на монети сусідніх країн.
Археологічні знахідки не лишають ніякого сумніву в тому, що символ священного якоря з хрестом нагорі, який сформувався в ідеології та мистецтві давньої Греції, пізніше запозичується християнами. Адже якір, увінчаний хрестом, став символом головної християнської ідеї - надії на спасіння. Апостол Павло говорить про християнську надію, що вона для «душі є мовби якір, безпечний і міцний, який сягає до найглибшого за завісу, куди предтечею за нас увійшов Ісус». Відомо, що якір ототожнювався з Ісусом Христом і хрестом.
Зрозуміло, що саме символ із таким глибоким духовним змістом і мав би увінчувати скіпетр візантійського імператора. До речі, у Візантії імператорові належала не лише влада світська, а й духовна.
Вважається, що традиція використовувати тризуб як герб зникає після занепаду Київської Русі. Це абсолютно хибна думка! Так, тризуба хрестово-якірна символіка лежить в основі герба Володимира Ольгердовича, що княжив у Києві в 1363-1364 роках, і його синів Андрія та Олелька.
Зустрічаємо її і на монетах Галицької Русі, карбованих у Львові того ж таки XIV століття. В XVII-XVIII століттях символ якоря знову постає як головний елемент у гербах і печатках офіційних осіб, установ і міст України. Так, у гербі гетьмана Богдана Хмельницького центральним елементом його складної композиції є хрест-якір. У гербі гетьмана Івана Мазепи зображення хреста-якоря, тобто тризуба, присутнє також. Від часів Київської Русі простежується стала традиція встановлення хрестів із рогами якоря на маківках християнських храмів. Саме такий хрест-якір увінчував Покровську церкву останньої Запорозької Січі, зруйнованої 1775 року. Нині ця святиня зберігається у Нікопольському краєзнавчому музеї.
У Західній Україні в XIX - на початку XX ст. був дуже поширений звичай установлювати придорожні й поховальні дерев’яні хрести, прикрашені зверху невеликими залізними хрестиками з рогами якоря внизу. Яскравим зразком давнього культу тризуба, або хреста-якоря, на Україні за часів запорозьких козаків і навіть у XIX ст. є кам’яні хрести на могилах, що досі стоять на узбережжі Дніпровського та Бузького лиманів.
Навіть у XIX ст. і в першій половині XX ст. у християнській обрядовості на Україні можна знайти відбитки давнього культу хреста-якоря. Так, у свято Водохреща на стінах, дверях і вікнах хат та інших будівель українських садиб малювали знаки у вигляді хрестів, тризубців і якорів. Сергій Шелухін описав такий знак, бачений ним на Полтавщині в 1870 р. За його словами, знак нагадував зображення на монетах київських князів. Знаки рисували й окропляли свяченою водою, щоб захистити житло від впливу злих сил і всього поганого. Подібні знаки у вигляді хреста і тризубця-якоря широко використовували і на Прикарпатті в 40-х роках минулого століття.
Таким чином, можемо зробити висновок про те, що народжене ще в прадавніх цивілізаціях, в тому числі й Середземномор’я, обожнювання людиною космічного об’єкта - сонця (символом якого є хрест) і винайденого нею самою предмета - якоря (тризуб) сприяло у відповідних історичних умовах появі культового знака у вигляді хреста-якоря. Саме цьому знакові, що уособлює в собі Віру і Надію на спасіння, історичною долею було призначено стати гербом держави України.