|
|
Значно випереджаючи календар, у Києві зацвіли липи, духмяні пахощі яких взяли у полон і мешканців міста, і гостей. Вкрилася цвітом і цього року, хоч не так рясно, як молоді дерева, що красуються неподалік, і одна з найвідоміших ботанічних пам’яток України – липа-довгожителька, яка росте на Старокиївській горі, біля залишків підмурку Десятинної церкви. Все ж дається взнаки поважний вік.
Нинішньої весни активісти Київського еколого-культурного центру, розповів директор цієї громадської організації Володимир Борейко, лікували найвідоміше і найдавніше столичне дерево, яке потерпало від гігантського дупла і варварського ставлення людей, у тому числі й тих, хто за службовими обов’язками повинен опікуватися зеленими насадженнями, а не лише давати дозвіл на їх знищення. Як зазначив Володимир Борейко, цементна пломба для м’якої липової деревини не підходить, тому за підтримки Управління охорони навколишнього середовища Київської міської державної адміністрації в ході операції зі спасіння липи, що тривала 5 годин, застосували суміш спеціального клею з тирсою, яка на свіжому повітрі застигла й перетворилася на штучну липову смолу. Така операція дозволить дереву дихати і запобігатиме гниттю. На думку еколога, подібне лікування потрібне липі раз на 5-10 років. За умови дбайливого ставлення та регулярної профілактики дерево може простояти ще не один десяток років. Це наша історія, підкреслив Володимир Борейко, і ми маємо зберегти її для нащадків.
Реальний вік цієї пам’ятки точно не визначено. За офіційними даними державного кадастру вікових зелених насаджень, котрий востаннє складався у 70-х роках минулого століття, липі приблизно 350 років. Володимир Борейко вважає, що, за загальноприйнятою формулою, яку використовують екологи, славетній київській липі понад 500 років, що вже є феноменальним – для лип це поважний вік. Київський архітектор-аматор К. Лохвицький, який досліджував фундаменти та план Десятинної церкви 1824 року, згадує це дерево і вважає, що вже тоді йому було понад 160 років. Деякі вчені припускають, що липа, яка росте на території нинішнього історичного музею України, була свідком татаро-монгольського нашестя, інші стверджують, що дереву не менше 600 років.
Однак офіційна дата народження дерева – 1635 рік. Саме тоді воно було посаджено в пам’ять побудованої митрополитом Петром Могилою церкви на місці зруйнованого ордою Батия Десятинного храму Х століття. Найулюбленіше й поширеніше дерево в Україні, яке часто згадується в народних піснях, думах, легендах, переказах, нерідко садили у зв’язку із певними важливими подіями. Наші предки вважали: зрізати дерева біля храмів – великий гріх, що, можливо, й дозволило липі дожити до нашого часу. Кияни-старожили стверджують: під розкішними зеленими шатами цього дива природи особлива аура, тут минає головний біль, поліпшується настрій.
Дерева-патріархи можна побачити й на території Києво-Печерської лаври. Вік цих лип і каштанів – 150-200 років, а висота сягає 20 метрів. На одній з центральних вулиць міста – Володимирській, на відтинку між бульваром Тараса Шевченка і Софійською площею, до сьогодні дожили 12 прадавніх дерев липи серцелистої, 8 – ясеня звичайного та 12 – каштана звичайного. Радують око киян 400-річний дуб на вулиці Індустріальній, білі тополі на вулиці Госпітальній, акація на проспекті Перемоги. Цих представників живої природи взято під охорону, зважаючи на солідний вік. На території Китаївського скиту добре себе почувають 5 розлогих дерев софори японської, вік яких орієнтовно 150 років, а висота близько 20 метрів. Вони були посаджені ченцями Києво-Печерської лаври у середині ХІХ століття. Біля Троїцької церкви здіймається найстаріше в місті дерево каштана віком понад 350 років.
Активісти еколого-культурного центру вилікували старий дуб Шевченка в Березовому гаю на Подолі, дуб Кристера на вулиці Осиповського, якому вже 700 років. На вулиці Січневого повстання уцілів найстаріший у Києві ясен, який відзначив 200-річний ювілей. Збереглися у столиці і платани. Перші посадки цих екзотів на Хрещатику були здійснені у 1947 році. Ще в ті важкі повоєнні роки влада думала, як озеленити місто. На жаль, в епоху урбанізації наші чиновники при владі легким розчерком пера вирішують долю зелених красенів, які є легенями міста. Так загинули десятки каштанів на Софійській площі, а сьогодні замість прохолоди, яку вони дарували людям, на розжареному від сонячних променів бетонному плацу тихо вмирають висаджені у бочки трьохметрові туї. І це в Києві, який ще десятки років тому вважався містом-садом.
У ході будівельного буму, який штучно створили ласі до наживи наші товстосуми, знищуються заради чергового торгово-офісного центру, готелю, паркінгу чи АЗС все живе і зелене: парки, сквери, бульвари, дитячі та спортивні майданчики, затишні старовинні київські вулички і двори. До думки киян, які з боєм намагаються захистити кожне дерево, чиновники не прислуховуються, “зелень” вбиває зелень. Зараз у Києві – найбільшому за площею місті України – налічується всього кілька десятків ботанічних пам’яток природи. На думку громадських природоохоронних організацій, за останні роки найбільшого знищення зазнали зелені насадження столиці. Хто зупинить цей лісоповал? Адже тоненькі метрові деревця, які щорічно тисячами висаджують і більше половини з них гине в загазованому місті, проблеми не вирішать. З кожним роком усе більше бетону, скла, арматури, вихлопних газів з’являється у місті, а замість зниклих дерев на тротуарах вільно почуваються автомашини. Там, де легко дихалось киянам у затишку дерев, сьогодні височать крани, зводяться бетонні багатоповерхові будинки, забудовується кожний зелений клаптик землі, особливо у центрі. Цинічно попирається право людей на користування не лише площею власних помешкань, а й життєвим простором біля своїх будинків. Поступово столиця перетворюється у кам’яний мішок, а з історико-духовного центру – в розважально-бізнесовий.
Екологи вважають Київ одним із 15 українських міст, які найбільш неблагополучні для проживання у зв’язку з підвищеною забрудненістю атмосферного повітря. Підрахунки показують: кожний киянин протягом року “споживає” понад 120 кілограмів пилу, кіптю, важких металів тощо. Кожний квадратний метр будмайданчика розносить щоденно по Києву до 0,2 кілограма пилу. В цілому ж це сотні тисяч тонн постійних “викидів”, через які, зазначають екологи, в місті, особливо в центрі, незабаром доведеться ходити у протигазах.
Загазованість повітря критична, а скільки до цього “коктейлю” додають автомобілі, яких втричі більше за норму! З кожним літром бензину згорає майже 15 літрів повітря. Крім того, вихлопи вітчизняного авто вміщують майже 200 шкідливих для життя газових сполук. А зелені зони, які є легенями міста, катастрофічно зменшуються. Лише останнім часом під забудову у межах міста передано понад 300 гектарів площ, які раніше відводилися під озеленення. Намагання чиновників розширити зону міста за рахунок приєднання прилеглих до міської території лісних господарств ситуацію на краще не змінить: адже ці ліси й сьогодні діляться свіжим повітрям з киянами.