Як тільки мова заходить про Запорозьку Січ, у нашій уяві постає могутня постать козака, що творить героїчні подвиги в борні з ворогами України. Про таких у народі казали: «Козак не боїться ні тучі, ні грому».
Воно-то так. Але козаки - це, крім усього, також звичайні люди, зі своїми потребами, уподобаннями й звичками. Вони в мирні дні чимало часу проводили у товаристві на Хортиці або в родинному колі десь на своєму хуторі…
І мимоволі постає низка питань: як ця частина козацького життя була організована? Чим займалися запорожці в час між походами? Як проводили вони вільний час? Що їли? Як зодягались? Якому мистецтву віддавали перевагу?
Все це, гадаю, не тільки цікаво, але й повчально для нас, бо щось, певно, можна запозичити з того й нам, особливо тепер, коли сучасна молодь виявляє такий інтерес до своєї героїчної минувшини, збирається в козацькі табори, влаштовує всілякі змагання, походи.
То ж хоч уявно завітаємо на Січ десь у середині ХVІІ століття, проведемо разом з козаками-запорожцями один день - з досвіту й до півночі. Замислимось над побаченим і почутим, відобразимо все це у формі нотаток подорожнього…
Нашим провожатим буде знавець козацького побуту Дмитро Іванович Яворницький, який все життя присвятив вивченню історії славної козацької доби. Тому не забудемо взяти з собою його книгу «Запорожье в остатках старины и преданиях народа».
Ось так спорядивши себе, ми й дізнаємось про те, як виглядала Січ і які були звичаї на Запорожжі, та взагалі - як жили запорожці.
Про все це й піде мова у нотатках, які ви, читачу, взяли до своїх рук. Передусім вони адресовані юним козачатам - учням загальноосвітніх шкіл, козакам-педагогам, що будуть їх опікувати, усім, хто цікавиться козацькою минувшиною, її героїкою.
Нам, що відправились у віртуальну подорож на Січ, поталанило, бо зустріли ми в дорозі Тараса Бульбу з синами. Вони, як розповів письменник Микола Гоголь, також поспішали на Хортицю. Разом, та ще й у такому товаристві, їхати і приємно, і безпечніше. Адже Диким Полем шниряє татарва, так і дивись, що заарканить.
І ось та трепетна мить, коли посеред дніпровських хвиль постала козацька твердиня - прадавня і свята українська земля, ім’я якої - Хортиця. Велика енергетична сила таїться в ній…
(Далі буде)