|
|
Нещодавно представницька делегація Львівської обласної організації УРК на чолі з отаманом генерал-лейтенантом Володимиром Зденянчиним вирушила на прощу до серця волинської землі Берестечка на вшанування козацьких могил, на спільну духовну молитву за хоробре лицарське козацтво, котре понад 350 літ тому стало на захист свободи українського народу - найвищої цінності, яку мають людина, народ у світі. Із звязаними крилами птахи не літають, а з поневоленим духом люди не творять.
У Берестечку наша делегація відвідує крипту під храмом, до котрої провадить старовинний підземний хід, а далі місце усипальниці тисяч козаків, кості котрих вдалося зібрати на полях Берестецької битви. Козацький капелан відправляє молитву над безсмертним лицарством, до неї приєднуються всі, хто в той час знаходився в крипті. Під склепінням лунає могутнє стоголосе: „Вічная память!”
Після відправи всі зібралися поза мурами монастиря на великій площі. Бачимо старших і молодших у традиційних козацьких строях, смушкові шапки з китайками, киреї, жупани, крайки, шаровари, вишивані сорочки, чоботи, шаблі, люльки, табакерки, пістолі та порохівниці і... козацькі оселедці, які вітер розвіває.
Бачимо також сивочолих ветеранів УПА та Поліської Січі в типових одностроях. Адже саме у далекому 1942-му році на свято Покрови, що було храмовим святом запорожців, у лісах тихої Волині, багнистого Полісся зродилася відвічна українська стихія - Повстанська Армія. Ми також у своїх одностроях УРК. Завязується жвава розмова-діалог, люди вже старшого, похилого віку, проте високої культури, яку порою не дають жодні університети, найбільші звання і титули... вони герої, а герої не потребують реабілітації - вони потребують заслуженого визнання від Уряду нашої держави. Це була єдина сила, котра в час Другої світової війни змагалася на кілька фронтів під синьо-жовтими прапорами. На память робимо спільні світлини зі взаємними побажаннями здоровя та щастя, добра і достатку для нашого народу, щоб через рік не забракло нас у наших лавах і ми знову могли зустрітися на цьому історичному місці.
|
|
Повертаючись до рідного Львова, ми на пропозицію отця Капелана трохи змінили маршрут. По дорозі відвідали „Підлисецьку гору білу”, де на честь сторічного ювілею з дня народження священика-патріота Маркіяна Шашкевича споруджено на міцному, мов граніт, камені величавий Хрест, який за гарної погоди видно зі сторони Бузька, Білого Каменя, Йосипівки та київської траси на десятки кілометрів.
Память про таких людей, як будитель народного духу отець Маркіян Шашкевич, не минає безслідно, а імена їх, як каже святе Письмо, записані в серцях цілих поколінь. Тому над могилою поета, який спочиває на історичному Личаківському цвинтарі, уміщено напис: „Над всі серця - серце”.