|
|
| Георгий Седов |
«Лейтенант Сєдов - відважний дослідник, котрий загинув задля науки. Він цілком заслуговує на те, щоб його імя збереглося в памяті нащадків», - писав знаменитий Отто Шмідт про нашого земляка, сина рибалки з невеличкого хутірця на березі Азовського моря, котрий майже сотню років тому організував і очолив першу російську експедицію на Північний полюс. Ці слова видатного вченого стали пророчими: прізвище Георгія Сєдова занесене в усі енциклопедії світу як людини енциклопедичних знань, видатного вченого в галузі гідрографії, полярного дослідника, автора численних праць про Північну землю. На його честь у Арктиці названо одинадцять точок. Планета за №2875 зареєстрована під іменем Георгія Сєдова. Перебуваючи в зеніті слави, він ніколи не забував про свою малу батьківщину.
На Кривій Косі, звідки розпочався шлях Георгія Сєдова, пишаються своїм краянином. Зокрема, працює унікальний музей його імені. На березі моря, поблизу місцини, де колись стояла хатинка Сєдових, а якщо бути точними, - Сідих, вивищується двоповерхова споруда у вигляді вітрильника. Це і є Історичний музей Георгія Яковича Сєдова, де зберігаються меморіальні речі героя, документи, листи, модель вітрильника «Святий мученик Фока», на якому Сєдовська експедиція вирушила долати льодове безгоміння, та інші раритети… Нечисленні працівники музею проводять серйозну дослідницьку роботу. Попри фінансову скруту, їдуть у місця, де свого часу бував їхній земляк, аби почерпнути дещицю інформації про унікального чоловіка. Одне слово, по крихтах збирають відомості, щоб ліквідувати білі плями в біографії героя. Раз на пять років проводять Сєдовські читання, на які приїжджають учені не лише з України, а й з Росії, де також першопрохідця вважають за свого. Ось і нині в ювілейні дні - 130-річчя звитяжця - в селищі Сєдово (хутір перейменовано на його честь) відбулися Сєдовські читання.
|
|
| Макет корабля «Святой Фока», на котором отправилась экспедиция |
Мені пощастило побувати в цих краях у складі київської делегації, організованої капітаном першого рангу, членом Координаційного комітету з проведення Міжнародного полярного року в Україні Сергієм Смолянниковим. У конференції взяли участь учень Івана Папаніна, легендарний полярник України Володимир Логінов, президент Федерації судномодельного спорту України Сергій Демиденко, заступник директора Національного антарктичного центру України Володимир Ващенко, радник Посольства Російської Федерації в Україні Віктор Лихачов та інші.
Біля памятника героя відбувся велелюдний мітинг, який відкрили керівники Новоазовського району, до якого належить селище Сєдово.
- Георгій Сєдов прожив неповні 37 років, та встиг зробити для людей дуже багато. Хлопчина з щонайнижчих шарів народу, своїм розумом і наполегливістю зумів досягти таких вершин, які й не снилися багатьом привілейованим від народження, - сказав голова районної адміністрації Іван Болбот. - Ми пишаємося земляком і на його прикладі виховуємо нашу молодь.
Сергій Смолянников зауважив, що нинішнього травня Сєдовські читання проводять у 37 країнах світу. І разом з Георгієм Яковичем вшановують першопрохідців, чиї роди закорінені в Україні: Володимира Русанова, Георгія Брусилова, Івана Папаніна, Степана Макарова… Що не дивно, адже нині розпочався Міжнародний полярний рік, і в 2008-му Україна прийматиме гостей зі всього світу.
- Нині мало кому відомо, що до славетної когорти полярників належав і автор Державного Гімну України Павло Чубинський. На жаль, під час урядових урочистостей покладають квіти на умовну могилу вченого, знаного передусім як етнографа, а справжнє місце його спочинку досі не впорядковане, - сказав Сергій Олексійович. - Завдання таких зібрань - відкривати невідоме і відновлювати забуті сторінки.
Сергій Смолянников подарував музею медаль «За вірність присязі», адже Георгій Сєдов ніколи не зраджував своїх ідеалів, за девіз мав такі слова: «Боротися й шукати. Знайти і не здаватися». Став прообразом головного героя роману Веніаміна Каверіна «Два капітани», на якому виховувалося не одне покоління юних. Презентував також унікальні фото і контурну карту, за якою навчалися сучасники вченого. Науковець музею Надія Горлакова розповіла про життєвий шлях знаменитого краянина.
|
|
| Георгий Седов с членами экспедиции |
Батьки Георгія Сєдова переселилися в Приазовський край з Полтавщини, куди потрапили в пошуках роботи. На хуторі Крива Коса познайомилися й побралися. З глини й очерету звели хатинку, де й зявився на світ майбутній підкорювач північних просторів. У побіленій глиною оселі стояли два саморобні ліжка - одне для батьків, а друге - для дітей. А їх у родині було девятеро. В кутку в обрамленні вишитого рушника висіла ікона Миколи Чудотворця. Два столи, чотири стільці, скриня для одягу - оце і всі меблі. Четверо синів і пять дочок росли в злигоднях, змалку пізнали, що таке голод і холод. Коли батько пішов на заробітки і затримався на кілька років, Жорі (так хлопчину називали на хуторі) довелося разом із мамою дбати про родину. Наймитував, збирав хмиз на березі моря, аби якось обігріти убоге житло. Латав рибальські снасті й виконував різну чорну роботу в надії одержати дещицю улову. Пас чужу худобу. У пошуках шматка хліба подеколи доводилося разом із братом старцювати в дальніх селах. Повертатися додому вночі, щоб ніхто не бачив, з торбами через плече, не завжди повними. Та вабило море, особливо, коли до берега причалювали красені-кораблі. Вже у зрілі роки згадував, як чотирьохлітнім, з батьком рибалили і потрапили в шторм. Як вітром зірвало вітрило, і малому здавалося, що велетень розгойдує легенький човник, то підкидаючи до небес, то опускаючи в морські глибини. Потім буря вщухла, і знову засяяли різнобарвям хвилі… А ще - як узимку разом із двома друзями понесли хліб батькам, котрі рибалили далеко в морі. Йшли по льоду, сяяло сонце, й ніщо не віщувало небезпеки. Раптом подув вітер, і течією відірвало крижину й понесло у відкрите море. Знайшли хлопченят на третю добу, замерзлих і переляканих. Жора раз у раз повторював: «А я ж казав, що нас врятують». Чимало пригод зазнав невгамовний юнак, котрий таємно втече з дому, щоб повернутися знаменитим. Неможливо навіть уявити, що обдертий парубійко сягне таких вершин. Стане дворянином. Побуває в семи експедиціях. Матиме два ордени третього ступеня - Святого Станіслава і Анни. Умовно життєвий шлях Георгія Сєдова можна позначити такими віхами.
|
|
| Вперед, на север! |
14 років - неписьменний пастух, безправний наймит, що за кусень черствого хліба ладен був виконувати будь-яку роботу. Вперше сів за парту хутірської школи, старанно вивчаючи азбуку і цифри, коли інші його ровесники вже опановували вищі матерії. Мрія повела в чужі світи. Матрос, рульовий на пароплаві «Труд», щоб заробити рекомендацію для вступу в мореплавні класи в Ростові-на-Дону. Самоосвіта, повсякденна робота, і ось син неписьменного рибалки дає уроки дворянським синкам.
21 рік - штурман далекого плавання, а згодом і помічник капітана. Дивовижна метаморфоза. Петербурзький морський корпус. Робота в Арктиці, яка зачарувала назавжди. Помічник-розпорядник Владивостоцького морського порту…
30 років - учений зі світовим іменем. Доповідь у Головному географічному управлінні про експедицію на Колиму в присутності царя Миколи Другого…
Здавалося, українець з козацького краю досяг позахмарних вершин. Має дворянський титул, кохану дружину, непогані статки… Та покликала далека й прекрасна Арктика.
1911 рік - перший рапорт про формування експедиції на Північний полюс. Потім їх буде ще кілька. Нарешті 27 березня 1912-го дістав так палко бажаний дозвіл. Але… без фінансування експедиції. Кошти збирали, як мовиться, всім миром. Щоправда, 10 тисяч рублів пожалував цар. Федір Шаляпін дав 25 концертів (по 500 рублів за кожний виступ) на користь експедиції. Разом зібрали 70 тисяч рублів. Для порівняння: американська полярна експедиція Циглера коштувала 800 тисяч доларів.
27 серпня «Святий мученик Фока» відчалив від Архангельської пристані з сєдовцями на борту. Перша зимівля біля північної частини острова Нова Земля. Друга - в бухті Тихій на островах Землі Франца-Йосифа.
2 лютого 1914 року три сміливці - Сєдов, Линник і Пустошний - попрямували на собачих упряжках до Північного полюсу. Мрії не судилося здійснитися. 20 лютого 1914-го Георгія Яковича не стало. Друзі поховали його на острові Рудольфа, на півночі Землі Франца-Йосифа.
За коротке життя Георгій Сєдов опублікував 35 наукових праць у галузі гідрографії, навігації, картографії, географії, метрології, астрономії, екології, суднобудування, демографії… Першим порушив питання про рівноправність жінок. Писав балади, вірші. Відомо 20 його поезій. Та завше всесвітньо відомий вчений згадував землю, де вперше побачив море. Надія Горлакова розповіла, що в родині Сідих часто згадували Полтавщину як чудовий край. Мріяли туди повернутися. З розповідей батьків діти уявляли Полтаву як казкове місто. Георгій здійснив ту мрію, придбавши будинок у Полтаві. Час від часу гостював у батьків. Любив компот із сухофруктів із власного саду. Охоче відвідував місцевий театр, а дорогою додому під враженням спектаклів співав українських пісень. Знав їх чимало. Щоправда, невдовзі батьки повернулися в свій хутір, на Криву Косу. Либонь, не прижилися серед місцевої знаті, не змогли звикнути до «панських» звичаїв, яких мали дотримувати з огляду на статус знаменитого сина. А садибу зрештою довелося продати. Пані Надія побувала в Полтаві, та відшукати той будинок не пощастило. Девяностолітній краєзнавець Володимир Васильович Венедиктов процитував слова зі щоденника нашого славного земляка, написані ним, тяжко хворим і знеможеним, за кілька днів до смерті: «Посвіти, сонечко, там, на батьківщині, хоч як би тяжко нам було на крижині…»