Нещодавно Гетьман Українського Реєстрового Козацтва, член-кореспондент НАН України Анатолій Шевченко вручив полковнику військово-повітряних сил у відставці, отаману дитячо-юнацької організації у місті Слов’янську Степану Опанасовичу Коваленку погони генерал-майора УРК.
Підвищення у козацькому ранзі Степан Опанасович заслужив своєю невтомною працею на ниві патріотичного і духовного виховання молоді на кращих козацьких традиціях.
Хлопчина з Ямполя, що на Сумщині, ще з дитинства захоплювався подвигами Богдана Хмельницького, Северина Наливайка, Устима Кармелюка. Можливо, саме тоді й зажевріла мрія стати справжнім оборонцем землі рідної. Тому не дивно, що, коли прийшло на цю землю лихоліття війни, 14-літній син потомственого козака подався у ліси Сумщини до партизанів. Вів бої з ненависним ворогом у складі з’єднання С. Ковпака, а згодом воював на сході Донеччини у партизанському загоні М. Карнаухова, який діяв у лісах Слов’янська, Святогір’я, Красного Лиману.
Після перемоги вирішив продовжити військову кар’єру. Закінчивши Казанське авіаучилище, служив у полку дальньої авіації. Але доля склалася так, що у 1954 році змушений був демобілізуватися з армії, перекваліфікуватися з військової професії на мирну.
Закінчивши Слов’янський учительський інститут (саме так називався тоді нинішній педагогічний), Степан працює вчителем, завучем, директором школи. І весь цей час займається військово-патріотичним вихованням молоді. За невтомну працю на освітньо-виховній ниві до бойових нагород Степана Опанасовича додалося почесне звання відмінника освіти України, яким він був відзначений двічі.
На час перебудови й отримання Україною незалежності ветеран війни, освіти, хоча формально вже був на заслуженому відпочинку, виховної роботи не залишив. Він, як досвідчений педагог, розумів, що на зламі колишньої системи зміщуються акценти в ідеології, в розумінні людини, і особливо молоді, в суспільстві. Але сталим фундаментом для виховання було і є героїчне минуле українського народу, особливо козацької доби, без купюр, вимислів, перекручень.
І знову йому довелося повернутися до прочитаного ще в дитинстві про Богдана Хмельницького, Северина Наливайка, Івана Богуна й осмислити все це з висоти життєвого досвіду, з позицій сьогоднішніх реалій і передати свої знання підростаючому поколінню. Зустрічаючись із дітьми, він бачив, що більшість з них прагнуть знати історію своєї держави, героїчне минуле українського народу, козацькі традиції. Так визріла думка організувати навчання й виховання дітей саме на цих засадах.
І ось уже більше року минуло з тих пір, як у місті Слов’янську Донецької області за ініціативи на той час полковника Українського Реєстрового Козацтва С.О. Коваленка створена дитячо-юнацька організація «Молода Січ». Спочатку її членами стали учні 4-го класу Слов’янської школи-інтернату №1, а згодом до них приєдналися юні козачата із загальноосвітніх шкіл №№ 13 і 17. «Сьогодні у лавах нашої «Молодої Січі» понад 200 дітей, - розповідає Степан Коваленко. - Виховна робота ведеться з ними і під час позакласних зустрічей з отаманом, і у класах, що стали своєрідними козацькими підрозділами, і під час літніх канікул. І слава Богу, що зараз вже є чимало необхідної інформації про козацтво України, його традиції, що зібрана викладачами Донецького державного інституту штучного інтелекту, представниками Українського Реєстрового Козацтва, у спеціальний навчально-виховний посібник. Ми разом з учителями-предметниками все робимо для того, аби виховувати в молоді почуття патріотизму, найкращі чесноти».
І справді, діти, згуртовані у «Молодій Січі», вже добре розуміють: щоб мати право називатися «козачком» або «берегинею», слід бути чесним і справедливим, розумним і кмітливим, сміливим і сильним. «Козацькі ідеали завжди закликали людину робити добро, чесно служити своєму народові. Та головне, - вважає отаман «Молодої Січі», - щоб ці ідеали були у нашому повсякденному житті. Адже дитина повинна на когось рівнятися, звіряти свої вчинки, самовдосконалюватися. Звичайно, хтось може сказати, що це додаткове навантаження для дітей, але ж воно їм тільки в задоволення. Бо хто з них не любить розваг на свіжому повітрі або ж співати козацьких пісень?! А хіба не цікаво в доступній формі гри познайомитися з історією краю, родини. Повірте, дитяча цікавість завжди бере гору».
Хоча отаману «Молодої Січі», нині вже генерал-майору Українського Реєстрового Козацтва, вісімдесят літ, він плекає надію створити у місті Слов’янську козацький кадетський корпус, першими учнями якого стануть діти-сироти, а також діти з неповних сімей.