Всеукраїнська громадська організація
"Українське Реєстрове Козацтво"

Таємниці козацької фортеці Тор

Козацькі люльки і кресала

Нещодавно, в День археолога, наш кореспондент побував на розкопках відомої в Донецькій області козацької фортеці Тор. Треба відзначити, що група археологів Слов’янського краєзнавчого музею під керівництвом старшого наукового співробітника Анатолія Шамрая спільно зі співробітниками обласного музею (керівник Едуард Кравченко) і з допомогою Українського Реєстрового Козацтва на чолі з гетьманом Анатолієм Шевченком почали роботи з дослідження давнього городища ще два роки тому. За цей час тисячі знахідок поповнили полиці місцевого музею.

За звичаєм, під час професійного свята проводять посвячення молодого працівника в археологи. Так сталося і зараз. Наймолодшого, як персидського шаха, посадили в носилки, керівник дав йому в руки лопату й пензлик, щоб свято оберігав і цінував головні знаряддя археолога, і під гучні поздоровлення товаришів, як давньогрецькому воїну, його голову посипали землею.

Археологи за роботою

Звідки цей звичай? Нікому не відомо. Але ця невеличка група людей мріє добре знати своє місто, його минуле і крок за кроком відтворює його історію. Шар за шаром розгортають землю і дбайливо оберігають всіляку знахідку.

Річка Тор та солоні озера неодноразово згадуються в „Книге, глаголемой Большой чертеж” ще у 1627 році. В ті часи солеваріння було надзвичайно небезпечним. Кримські татари руйнували солеварні, а людей забирали в полон та продавали в рабство. Щоб захистити свою територію, біля солоних озер у 1645 році, поблизу місця переправи кримських татар через річку Тор, було споруджено дерев’яне укріплення з козацьким загоном у двадцять осіб.

Але нечисленне з’єднання не спроможне було захистити солеварів, яких іноді бувало на виварці солі від 5 до 10 тисяч осіб. За сезон було виварено понад 5,5 пудів солі. І тільки в 1676 році було збудовано місто Тор (Солоний), з ним – і фортецю, яка мала вигляд чотирикутника. Чотирьохметрові стіни, гарнізон з двохсот козаків захищали солеварів.

Однак ця фортеця виходила за межі Білгородського каскаду фортець, побудованого в часи Михайла Федоровича, тому зазнавала великого лиха. Кримські татари з року в рік осаджували укріплення. Палили та й руйнували солеварні, а іноді й саму фортецю, як це було у 1697 році: „...прийшли під Тор Мурза паша Кафинський з ордами і яничарами і Торський посад і фортецю зруйнували. І солеварні, курені і заводи спалили дощенту...”

Про те, що це було так, а не інакше, свідчать експонати.

- Ми знайшли господарський посуд, який був чисто вимитий і складений в одному місці. Камінці під піччю були розплавлені, - розповідає Анатолій Васильович Шамрай, - і все в окрузі було чорним від впливу вогнища. Вимальовувалась картина, що мешканці раптом залишили оселю, рятуючись від якогось лиха.

Те, що це так, підтверджує ще один експонат – столові ложки.

Археологи Олексій Духін і Анатолій Шамрай із знахідками сезону

- У жодному музеї ви не знайдете дерев’яних ложок, - доповнює археолог Олексій Йосипович Духін і показує три чорні, обгорілі витвори козацької доби. - А ось ми знайшли. І вони збереглися тому, що потрапили спочатку у вогонь, а потім - у соляне середовище.

Звичайно, в цей день мені не пощастило побачити якусь незвичайну річ, знайдену археологами, але на їх рахунку тисячі експонатів, серед них тютюнові люльки, монети, сковороди, кулі, кресала, сокири тощо.

Треба зазначити, що всього цього працьовитий колектив не зміг би зробити, якби не активна допомога міського голови Валентина Леонідовича Рибачука. Він виявляє великий інтерес до наукових досліджень, до давньої історії міста Слов’янська.