|
|
|
На центральній ярмарковій вулиці гостей зустрічало гасло: „Тут починається Україна”. А до Сорочинців приїхали представники 36 дипломатичних посольств і 4 міжнародних організацій, понад 200 підприємств із України, Грузії, Польщі, Німеччини, Білорусі, Молдови, як ніколи багато - майже мільйон ярмаркуючих. Милі серцю рідні краєвиди - дерев’яний вітряк, тесана капличка святих Петра і Павла, розмальовані ружами й півнями хатки під соломою, у яких розмістилися і сучасний прес-центр, і оргкомітет ярмарку, і ще багато чого, невидане ніде розмаїття вишиванок і українських рушників, глиняних глечиків й макітер, гобеленів і виробів з соломи, лози, дерева, а головне - очі й усмішки тих, хто продавав усе це добро і купував, хто милувався витворами художників і народних майстрів, хто співав під гру на кобзі, цимбалах, сопілці, ложках, старовинних гребенях, заслінці з печі (українці перетворять на музичний інструмент на лише рубель, яким колись прасували одяг, а що завгодно, навіть воза), свідчили: ось вона, чарівна, неповторна, звеличена серцями героїв, поетів, трударів-хліборобів Україна.
|
|
|
Коли годинами ходиш Жабокрицьким майданом, який на весь світ прославив у своїй повісті „Сорочинський ярмарок” Микола Гоголь, коли бачиш, що на ярмаркування, як на велике свято, і молоді, і старі повдягали найкращі вишиванки, хто під джинси чи шорти (бо ж спека за 30), хто під спідницю чи офісний костюм (у вишиванках та віночках з маків і калини ярмаркували навіть дітки в колясочках), коли чуєш солов’їні голоси народних артистів, а фольклорні колективи приїхали у Сорочинці з усіх областей України, особливо багато з Черкащини й Дніпропетровщини, Кіровоградщини й Запоріжжя, починаєш розуміти, у чому особливість Сорочинського ярмарку, його магнетизм. Люди їдуть сюди не для того, щоб товар продати чи щось купити, хоч з ярмарку без сувенірів і гостинців ніхто не поїхав, а для того, щоб себе показати, на людей подивитися, долучитися до дійства, по вінця наповненого українськими традиціями, ввібрати енергетику українського духу, багатоголосого співу, вишиванок, кожна з яких і оберіг, і код нації. А як наберешся цієї життєдайної сили, нап’єшся з криниці народної мудрості й таланту, тоді вже й можна по торгових рядах пройтися. Чого тут тільки немає! Трактори, комбайни, інші машини вітчизняного виробництва і з Узбекистану, ароматні чаї з Шрі-Ланки, сухофрукти, дині, горіхи з Середньої Азії, опішнянська, київська, прикарпатська, львівська кераміка, тисячі сорочок на будь-який смак з усіх регіонів країни, елітні тварини і рослини, насіння, одяг, туристичні путівки, книги. Всім цим торгували 266 підприємств усіх галузей промисловості, 400 приватних підприємців та 230 народних майстрів. Українським борщем і варениками, полтавськими галушками, шуликами й іншими стравами пригощали на ярмарку 45 підприємств громадського харчування.
|
|
|
Цього року вперше на Сорочинський ярмарок завітала Грузія, яка привезла на Полтавщину дари своєї землі, виставку кераміки й знаменитий спів. Творчий колектив „Чанги” з міста Чиатуре, побратима Нікополя, зачарував полтавчан і усіх гостей ярмарку співом, танцями, грою на народних інструментах. З грузинами змагалися у співі Національна заслужена капела бандуристів України ім. Г. Майбороди, народний артист України Павло Дворський, театр пісні Наталки Май, а ще десятки і десятки людей, що брали участь у пісенному конкурсі „Кращий співак ярмарку”.
|
|
Родзинкою цьогорічного культурно-мистецького та бізнесового свята стали не лише зустрічі з Миколою Гоголем та його героями, яких талановито зіграли актори Полтавського драматичного театру, а й виставка досягнень підприємств та господарств України, а ще виставка національних костюмів із 16 країн світу, дегустація страв національних кухонь Угорщини, Молдови, Німеччини й інших країн.
Шести днів, протягом яких працював ярмарок, не вистачило, щоб побачити усе, що тут було.
Залишаючи Великі Сорочинці, більшість гостей обіцяла повернутися сюди наступного року. Тож до нових зустрічей, Сорочинський ярмарок!
|
|