|
|
- Загалом так, бо як же може бути інакше, але радість моя - тиха, навіть вельми стримана.
- Чому так?
- Річ у тім, що повноцінний культурологічний заклад на ймення Національний заповідник «Хортиця» ще треба створити. Хто-хто, а я знаю, скільки тут проблем. А тому нашу перемогу я розумію так: це, у першу чергу, висока оцінка зробленого нашим колективом протягом останніх двох літ, а з іншого боку - наші шанувальники віддали належне острову, як унікальному Українському материку, до остаточного облаштування якого ще слід додати рук та рук. Гадаю, що серед цих шанувальників чимало й таких, хто ніколи не був на острові, і він голосував за Хортицю, яка існує в їхній уяві мало не в ідеалі.
- Поясніть, будь ласка, перше.
- У ході опитування поціновано прорив, який вдалося зробити протягом 2005-2006 років. Одні люди відчули на відстані, інші - побачили безпосередньо благотворні зміни, що позначилися останнім часом у житті Хортиці, і віддали заповіднику свій голос. Саме це не лише радує, а зобов’язує, підвищує відповідальність за долю острова. Бо, попри сичання із-за рогу деяких розумників із числа моїх колишніх і нинішніх підлеглих та заангажованих псевдовчених, можна впевнено сказати: Україна віддала належне успіхам колективу заповідника! Наше призове місце - це результат наявності тих об’єктів, які з’явилися на острові за останні два роки: перша черга історико-культурного комплексу «Запорозька Січ», меморіально-туристичні комплекси «Тарасова стежка», «Скіфський Стан», «Протовче». Тут же й пам’ятні знаки (чи - пам’ятники) Писанці, Скіфському казану, скульптури запорізьких козаків (до речі, перші і єдині на всю Запорізьку область).
- Але, як зазначають деякі ЗМІ, не всі вчені сприймають пам’ятні знаки історичного характеру, які з’явилися там нещодавно, та й до цілих об’єктів є претензії.
- Є, і вони будуть завжди. Далеко не всіх усе однаково влаштовує, і це, у принципі, загалом нормально. А не влаштовує переважно тих, кого не залучили до обговорення проектів, з ким не радилися. Так, не питали. Зокрема, я не відчував потреби радитися з тими фахівцями, рівень підготовки яких просто волає бути вищим і кращим. Україна знає інших консультантів. Не хочу називати прізвищ кількох персонально невдоволених мною «фахівців», які слали в усі кінці доноси на мене, заявляючи, буцімто я перетворив Хортицю на плацдарм для власних недолугих експериментів. Не буду тут їх згадувати - то люди дрібні, а як вчені - вельми невиразні, і їхня думка абсолютно ніколи мене не бентежила і не бентежить… Лише завдає прикростей. Куди приємніше, а для Хортиці корисніше, сказати, що зроблене нами на острові високо оцінили доктори історичних наук, професори Ф. Турченко, В. Отрощенко та Л. Залізняк, кандидат історичних наук Ю. Болтрик, доктор філологічних наук, академік В.Чабаненко, кандидат історичних наук Т. Шевченко, академік, радник Президента України М. Жулинський та інші. До речі, В. Отрощенко керує відділом археології енеоліту-бронзи Інституту археології НАН України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, в експедиції якого свого часу я працював сім сезонів. Л. Залізняк, завідувач відділу археології кам’яного віку того ж інституту, а також керівник магістерської програми «Археологія і давня історія України» Національного університету «Києво-Могилянська академія». Ю. Болтрик - широко знаний в усій Україні скіфолог. Вони та інші їхні колеги високо оцінили процес відновлення історичного середовища на Хортиці.
|
|
| Пам’ятний знак на честь перемоги запорозьких козаків у 1648 році біля о. Хортиця |
- Конфлікту не було. Його нав’язують нам ззовні. Окрім кількох, не досить сумлінних, моїх підлеглих, мене підтримують 90% працівників заповідника. Є лист з їхніми підписами, який організував не я і якого ще у червні відіслано міністрові культури і туризму Ю. Богуцькому. Крім того, мене письмово підтримали усі (!) мої попередники - керівники Хортицького заповідника з дня його створення і до мого приходу в заповідник. Одне слово, тільки би працювати, але є люди, яких не влаштовує те, що заповідником керую саме я, і причини того - окрема розмова. Проте я в собі впевнений і складати рук не збираюся.
- Які плани у заповідника?
- Із поточних, найближчих і невідкладних, - боротьба із сміттям. Ментальність нашу тут так швидко не переламати, треба створити мережу автостоянок і перекрити усі самовільні з’їзди з асфальтових шляхів. У перспективі ж - поглиблення туристичної інфраструктури. Зверніть увагу, про що я кажу: не розширення поки ще не створених нових туристичних об’єктів, а максимальне насичення уже існуючих. Треба розширяти, удосконалювати зміст перебування туристів на об’єктах. Хто вони там - просто, вибачте, зіваки чи учасники якогось змістовного сценарію, щоб перебування на Хортиці людям запам’яталося, щоб вони збагачувалися духовно. Тут у нас - море задумів, чимало з них уже в стадії реалізації. У міру їхньої готовності ми будемо інформувати читачів.
Між іншим, акція «7 чудес України» підтвердила, що ми обрали правильну тактику облаштування Хортиці. Стратегія визначена Генеральним планом розвитку заповідника, я ж - про тактику. Про те, що слід (і можна, бо є можливості!) робити сьогодні, а що - завтра. Люди сприймають наш острів не крізь призму новоробів, створення яких потребує десятків мільйонів, їх насамперед цікавить збережене і прибране довкілля, естетика, бодай умовно, та все ж незайманої природи, з мінімумом пам’ятних знаків (серед них - Писанка, Скіфський казан), бо вони - доповнення до живої природи, як історичні орієнтири на острові, як духовні дороговкази.
- А музеєфікація так званих живих пам’яток?
- Це - один із найважливіших напрямків у створенні повноцінного заповідника, але широкомасштабно сьогодні розпочинати цей процес зарано. По-перше, він потребує дуже багато грошей (окрім тих, що скромно дає держава, ми збираємося їх заробити на туризмі), а по-друге, треба якнайшвидше впорядкувати усю територію і всебічно та надійно її охороняти. Погодьтеся, той чи інший музеєфікований об’єкт вельми сиротливо виглядатиме серед сміття і заростей амброзії, до того ж, без належної охорони. Для спорудження нових музеїв на Хортиці та для здійснення широкомасштабної акції із музеєфікації археологічних об’єктів треба здійснити значну підготовчу роботу, треба, зрештою, навести фізичний порядок на острові.