Вадим Зайцев народився і виріс на Донеччині, у селищі шахтоуправління «Октябрське». Він багато що встиг – створити дружну сім’ю, успішний бізнес, придбати багато друзів. А ще стати справжнім козаком, відданим справі й рідній країні, безкорисливим, завжди готовим прийти на допомогу. У всіх, хто його знав, інколи складалося враження, що Вадим Зайцев розвиває власний бізнес лише з однією метою – допомагати тим, хто потребує підтримки. Він допомагав десяткам людей і організацій – хворим і інвалідам, пенсіонерам і ветеранам, колегам, спортсменам і талановитим дітям, цілим спортивним секціям, загальноосвітнім школам, сільським лікарням. А ще релігійним громадам, Церкві. Прикладів щирої і безкорисливої допомоги козака-мецената десятки й десятки.
В Алушті, де останні роки жив і працював Вадим Зайцев, добре пам’ятають, що саме козак взяв на себе санаторне лікування маленької дівчинки, яка народилася з тяжким діагнозом – ДЦП, й опікувався цією дитиною вподовж тривалого часу.
Свої, сповнені глибокого змісту, сторінки вписав Вадим Зайцев і в історію розвитку та становлення сучасного козацтва у Криму. Він був одним із перших, хто пройнявся ідеєю відродження реєстрового козацтва на Кримському півострові, і за короткий час згуртував навколо себе широке коло однодумців, таких же патріотів, як сам. За короткий час Алуштинська міська організація УРК перетворилася на потужну Південнобережну дивізію, що мала значний авторитет. Ідеї та проекти Вадима Зайцева і його козацьких побратимів підтримувала і місцева влада, і мешканці міста та навколишніх населених пунктів. Козаки дивізії під керівництвом Вадима Зайцева проводили велику просвітницьку, виховну, патріотичну роботу серед різних верств населення, і перш за все - серед молоді.
Та чи не найголовнішим надбанням козацького генерала були його друзі. Його любили й поважали і в Алушті, і у Маріуполі, Донецьку і Києві, Львові й Івано-Франківську - усюди, де Вадим Зайцев вів свій бізнес і бував у козацьких справах. Його не можна було не поважати, бо слово Вадима Зайцева було законом, бо був надійним, чесним, справедливим, мудрим, щирим.
Він був одним із тих, на кому тримається справа. Він був незамінним для родини, для колег, для реєстрових козаків і багатьох друзів.
Нам завжди його не вистачатиме. І ми завжди пам’ятатимемо його щиру посмішку, потиск міцної руки.
Царство небесне. І вічна пам’ять.
Генеральна старшина УРК: А.Шевченко, В.Міхєєв, С.Польовик, Г.Домашенко, В.Попов, П.Малех, А.Франчук, Б.Вуйко, А.Жерновий, В.Кожан, В.Муравйов, Г.Конишев, М.Мазепа, І.Козловський, В.Гринів, В.Павлечко, С.Єлістратов, В.Семенова, В.Степова, М.Гладкий, В.Діденко, В.Дорохов, М.Дяченко, В.Зденянчин, Д.Землянський, Є.Капленко, Р.Карпюк, Р.Конопацький, С.Чорна, В.Фурманюк, І.Комарницький, М.Крижанівський, С.Крижанівський, В.Лелиця, П.Лобас, Б.Марченко, В.Писаренко, В.Столяр, В.Терентьєв, В.Тарасов, В.Федорінін, Я.Цюпак, В.Ярошенко, М.Чопик, О.Кашин, П.Куликов, О.Лапко.