Вельмишановна редакція!
Нещодавно одержали від вас щирого листа-вітання з великим святом українського народу - Днем Незалежності нашої славної Батьківщини. Ваші вітання є для нас дуже великою честю і гордістю за те, що, незважаючи на велику зайнятість, знайшли час і турботу привітати нас.
Нехай Всевишній дарує Вам силу енергії, міцного здоров’я, нових творчих звершень на благо нашого народу.
Дуже просимо надіслати нам для музею екземпляр статуту УРК. Це буде гарне поповнення всіх дорогоцінних матеріалів, що ми вже одержали від Вас. У нас в музеї вже знаходяться екземпляри газети та книга «Україна козацька», а також матеріали і листи Гетьмана УРК Анатолія Шевченка, як найбільшого спонсора і жертводавця, і це залишиться на віки, бо так мало є таких людей - справжніх патріотів, що бажають допомогти всім щирим українцям відродити нашу національну свідомість, культуру, духовність, єдність на благо Української держави.
Низький уклін усім працівникам редакції, що так вдало висвітлюють цікаві історичні події та сучасне життя українців. Хочемо зазначити, що немає подібних газет на Україні.
З глибокою шаною і уклінною вдячністю до Вас
Петро і Ярослава Данилюк, м. Заліщики
Доброго Вам дня!
Я дуже вдячна за виписану мені «Україну козацьку» і тепер буду всім розповідати про Вашу благодійність. Роздала газети вчителям (адже сама колишня вчителька), щоб переконались, що нас, українців, багато і нас не подолати. Лише не треба мовчати, ми повинні діяти.
Також спішу подякувати Вам за дар безцінний - Слово, поміщене на сторінках Вашої газети. Матеріали газети - то є доказ Вашої щирої праці для України.
Стефанія Данилець, Івано-Франківська область
Шановна редакція!
Дуже дякую Вам за надзвичайно цікаві і різноманітні матеріали, що Ви друкуєте у своїй газеті.
Повністю згоден з Вами, що у становленні нашої держави вирішальну роль відіграє українське козацтво, яке стоїть на захисті українських традицій, культури, мови. Тому хочу зазначити, якщо українська мова й надалі ігноруватиметься, то ні про яке українське козацтво мріяти не варто. Отже, треба щось робити в цьому напрямку. Вихори історії так понівечили українське «дерево життя», що воно і в умовах незалежності ще не спроможне давати лише повноцінні плоди. Їх відбір для розплоду, за таких обставин, має бути лише власноручним, тобто патріотичним.
Сподіваюся, що Ви і Ваші читачі погодяться зі мною і, можливо, висловлять свою думку на сторінках газети.
Володимир Лещенко, Крим