Всеукраїнська громадська організація
"Українське Реєстрове Козацтво"

Від бабусі – до онуки

Алла Коломієць за роботою

Талановитий наш народ. Ми знаємо про його героїзм із легенд, що передавалися з вуст у вуста. А от народні промисли і традиції дійшли до наших днів завдяки майстрам і майстриням, які передавали своє мистецтво від бабусі - до онуки. Алла Миколаївна Коломієць – учитель Горлівської ЗОШ №41 Донецької області, школи, над якою шефствує Українське Реєстрове Козацтво, - далеко не бабуся, але володіє давнім мистецтвом віртуозно і передає його молодшому поколінню на уроках і позашкільних заняттях, при тому вносить у національний колорит свої, сучасні мотиви. І цього вчить своїх вихованок. Сьогодні в нас у гостях А.Н. Коломієць, до речі, вона входить до складу Українського Реєстрового Козацтва, як і багато інших вчителів.

- Алло Миколаївно, почнемо з найбільш, на мій погляд, складного – з гердани...

- Так, ви не помилилися. Щоб працювати з герданою, необхідні такі якості, як зосередженість, копіткість. А в цілому це процес тривалий. Наприклад, наші школярки, працюючи колективно, виготовили 8 гердан за півроку. До речі, їх роблять на спеціальних верстатах, які є вдома в багатьох дівчат. Кожна гердана – це індивідуальна національна прикраса і має своє колірне оформлення, візерунок і повторює індивідуальність майстра. Дуже важлива особливість роботи в цьому напрямку – гердана розвиває в дівчат естетичний смак, формує справжню повагу до народних традицій, виховує акуратність.

- Мені відомо, що Ви інженер-технолог швейного виробництва і, навчаючи учнів моделювати одяг, намагаєтеся, щоб вони вносили у свої вироби елементи українського національного одягу?

- Я вважаю, що це є важливим способом прилучення дітей до національної культурної спадщини. Адже кожній епосі відповідають свої запити і смаки, тому згодом стиралися ціннісні орієнтації. Подивіться, сьогодні – кожен другий однаково одягнений. Тому що відбулося масове тиражування одягу, ринок заповнений однаковими речами. А використання елементів народного стилю створює і свіжість, і неповторність. Характерна риса українського одягу – її декоративна барвистість – намисто, сережки, стрічечки тощо. Костюми наших школярок доповнюються саме герданами, виконаними у вигляді нагрудних стрічок. А в перекладі з румунського «гердан» не що інше, як плетений шнурок, тасьма. У народі ж вони називаються по-різному: плесканки, басми тощо.

- Костюми ваших учениць на міських конкурсах «Осінній блюз», «Оригінальна колекція» завжди посідають призові місця. Скажіть, у чому секрет такого успіху?

- Я повторюся: дівчата в загальноєвропейські костюми вносять елементи українського народного стилю. Моделюючи їх, ми намагаємося передати особливості святково-обрядового, побутового, сценічного костюмів, в основі яких лежить гама сполучень синього і жовтого кольорів.