|
Алла Коломієць за роботою |
- Алло Миколаївно, почнемо з найбільш, на мій погляд, складного – з гердани...
- Так, ви не помилилися. Щоб працювати з герданою, необхідні такі якості, як зосередженість, копіткість. А в цілому це процес тривалий. Наприклад, наші школярки, працюючи колективно, виготовили 8 гердан за півроку. До речі, їх роблять на спеціальних верстатах, які є вдома в багатьох дівчат. Кожна гердана – це індивідуальна національна прикраса і має своє колірне оформлення, візерунок і повторює індивідуальність майстра. Дуже важлива особливість роботи в цьому напрямку – гердана розвиває в дівчат естетичний смак, формує справжню повагу до народних традицій, виховує акуратність.
- Мені відомо, що Ви інженер-технолог швейного виробництва і, навчаючи учнів моделювати одяг, намагаєтеся, щоб вони вносили у свої вироби елементи українського національного одягу?
- Я вважаю, що це є важливим способом прилучення дітей до національної культурної спадщини. Адже кожній епосі відповідають свої запити і смаки, тому згодом стиралися ціннісні орієнтації. Подивіться, сьогодні – кожен другий однаково одягнений. Тому що відбулося масове тиражування одягу, ринок заповнений однаковими речами. А використання елементів народного стилю створює і свіжість, і неповторність. Характерна риса українського одягу – її декоративна барвистість – намисто, сережки, стрічечки тощо. Костюми наших школярок доповнюються саме герданами, виконаними у вигляді нагрудних стрічок. А в перекладі з румунського «гердан» не що інше, як плетений шнурок, тасьма. У народі ж вони називаються по-різному: плесканки, басми тощо.
- Костюми ваших учениць на міських конкурсах «Осінній блюз», «Оригінальна колекція» завжди посідають призові місця. Скажіть, у чому секрет такого успіху?
- Я повторюся: дівчата в загальноєвропейські костюми вносять елементи українського народного стилю. Моделюючи їх, ми намагаємося передати особливості святково-обрядового, побутового, сценічного костюмів, в основі яких лежить гама сполучень синього і жовтого кольорів.