|
|
| Єпископ Слов’янський УПЦ КП владика Сергій і генеральний інспектор УРК Геннадій Домашенко звертаються до мирян |
Нині Сили Небесні
з нами невидимо служать...
У кожної людини своя дорога до Бога. На самому початку цього шляху кільканадцятеро юнаків і дівчат, що тільки-но вдягли козацькі однострої реєстровців, поїхали з Донецька у сільський храм у Тельманівському районі за благословенням до єпископа Слов’янського, вікарія Донецької єпархії Української Православної Церкви Київського патріархату владики Сергія, який того дня служив Божу службу у глибинній Кузнецово-Михайлівці.
Небесної краси храм, архітектурна пам’ятка позаминулого століття, збудований потомственим козаком Михайлом Кузнецовим, зустрів прихожан величавістю ікон і розписів, мелодійним співом церковного хору, що на кілька голосів виводив не тільки псалми, а й пісні-молитви, складені невідомим автором про нашу любов до Господа Бога, до рідної землі, до усього сущого у безмежності всесвіту і в яких хор разом зі старими й малими, що прийшли до храму, просив Всевишнього дарувати нам милість мудрості і добра.
|
|
Перед початком служби владика Сергій, до якого на службу ідуть з навколишніх ближніх та віддалених сіл, розповів, що церква ікони Казанської Божої Матері чудом вціліла у роки комунізму-атеїзму, бо селяни, пішовши на хитрість, влаштували у ньому склади, пізніше тут був спортивний зал, і лише з набуттям Україною незалежності храм почав відроджуватися. Усі розписи величезної будівлі було знищено часом, та й стояла церква без хрестів і куполів. На відбудову церкви жертвували селяни, значний внесок у Богоугодну справу зробили відомі бізнесмени, брати Сергій та Олександр Тарути, Гетьман Українського Реєстрового Козацтва Анатолій Шевченко, інші реєстровці.
Нині храм чудово оздоблений (розписувала його група професійних художників з Івано-Франківщини), підлога викладена кахлею, благоустрій і навколо церкви, уздовж доріжок троянди й чорнобривці.
|
|
| Підіймемо вище, браття, козацькі хоругви |
Козацька старшина і юні козаки та берегині увійшли до храму з державними прапорами і стягами УРК. Розпочалася Божа служба, піднесена, щира, сердечна, багатоголоса, бо прийшло того дня до церкви багато людей, по-святковому вдягнених, з діточками. Голоси вірян красиво впліталися у віночок молитов і в пісні хору. І все це разом створювало атмосферу свята для серця і душі, відчуття того, що твоє слово, твоя думка, твоя молитва за родину й діточок, за Україну і її Президента, за козацтво і його очільників, за коллектив, за друзів, за усіх, кого ми любимо й поважаємо, за усіх добрих людей, за моря і гори, за кожну рослинку і кожну травинку, за все суще - буде почуто Господом Богом і прийнято ним.
Після служби владика Сергій, звертаючись до мирян, зазначив, що на службу Божу приїхали реєстрові козаки, які разом з Церквою відроджують духовність, показують приклад служіння Господу Богу й Україні. Й передав слово заступнику Гетьмана УРК, генеральному інспектору Українського Реєстрового Козацтва Геннадію Домашенку. По-особливому щиро й натхненно звучали під склепінням храму його слова про Українське Реєстрове Козацтво і керівників товариства, про діяльність цїєї організації, відомої повсюдно своїми патріотичними, добрими, корисними справами, її перспективи, співпрацю УРК і Донецької єпархії УПЦ КП.
|
|
| Отець Валерій - отаман Тельманівського осередку УРК |
Нещодавно у Тельмановому було зареєстровано районну організацію Українського Реєстрового Козацтва. Очолив її, чи не вперше в Україні, священик – отець Валерій, що разом з владикою Сергієм опікується приходом у сусідньому селі Греково-Олександрівка та Будинком милосердя, який збудовано кілька років при церкві і де перебуває близько шістдесяти одиноких та немічних мирян.
Подякувавши реєстровому козацтву за велику духовну і патріотичну роботу, владика Сергій благословив усе Українське Реєстрове Козацтво, його Гетьмана Анатолія Шевченка, усіх присутніх у церкві. А церковний хор разом з прихожанами заспівали реєстровцям „Многая літа”.
Поставивши свічки перед образами, козаки неспішно полишають церкву та шикуються у колону, яку очолюють козацька старшина, священики разом з владикою Сергієм та група прапороносців. Під звуки маршів колона реєстровців, до якої, незважаючи на дрібненький дощик, приєднується чимало мешканців села, крокує вулицями села. Біля пам’ятника загиблим воїнам колона зупиняється - реєстровці покладають квіти до монумента, владика Сергій служить молебень за загиблими героями. І знову спільна молитва за Україну та наш народ. І знову слова, які не залишають нікого байдужим:
Ми просимо Бога,
ми молимо Бога,
Щоб всі ми
до Нього прийшли.