На 64-му році обірвалося життя генерал-майора Українського Реєстрового Козацтва, заслуженого працівника культури, розумної та шляхетної людини - Юрія Решетила. Відійшла у вічність людина, яка багато зробила для відродження козацтва не тільки у Львівській області, але і в усій Україні, у жилах якої текла козацька кров.
Відомо, що славу княжого Львова творять не тільки історичні пам’ятки, а й люди, котрі в ньому живуть і трудяться.
У далекому воєнному 1943 році в родині Юліана та Марії Решетило з’явився на світ хлопчик, якого назвали Юрієм. Батько, Юліан Решетило, свого часу навчався у Стрийській Українській гімназії з такими визначними постатями, як Степан Бандера, символ нескореної української нації, та Олекса Гасин, начальник штабу УПА.
Малий Юрко виростав хлопцем жвавим і допитливим. Батьки-педагоги ще змалку прищепили йому любов і пошану до старовини, історії свого народу, звичаїв, самобутньої культури.
Малим хлопцем Юрко в час літніх канікул разом з батьками сходив не один десяток кілометрів вічнозеленими Карпатами. Про всі ці мандрівки, пригоди, цікаві зустрічі з гуцулами, ночівлі в лісничівках, почуті історії він з великою любов’ю згадував упродовж усього життя.
Швидко проминули роки навчання у рідній школі. Навчання в університеті на фізико-математичному факультеті перервала служба в армії, підводником на Балтійському флоті. І ось Юрій Решетило знову студент Львівського державного університету ім. Івана Франка - успішно закінчує юридичний факультет. Вже з початку 80-років він Уповноважений Ради в справах релігій при Раді Міністрів УРСР по Львівській області. Він був людиною високої культури, неймовірно працьовитий. Друзі ще за життя називали його живою легендою.
Юрій Решетило у 2001 році готував візит Святійшого Отця Івана Павла ІІ в Україну. Згодом на запрошення Ватикану, у складі Державної делегації, він побував у Римі, був на приватній аудієнції у Святійшого Отця, котрий нагородив його медаллю, якою Решетило гордився, як найбільшою відзнакою усього свого життя.
Похований Юрій Решетило на Личаківському кладовищі, неподалік могил своїх предків, як і заповідав. За давнім козацьким звичаєм, йому, як генерал-майору УРК, було віддано військові почесті трьома залпами козацької гармати.
В пам’яті багатьох він залишиться щирим, вірним другом, справжнім козаком.
Вічна Тобі, друже Юрію, пам’ять!