Володимир Забаштанський
Як нема без зірок небозводу,
Як блакиті без сонця нема,
Так і мови нема без народу,
І народу без мови нема.
Скільки люду і мов на планеті -
Стільки дива, що й віри не йму.
Але буду і буду до смерті
Перед ними схилятись тому,
Що є мова і мого народу,
Що народ є і мій серед них.
Вирви з серця одвічну погорду,
Мов немає у світі малих.
Для народу свойого велика
Кожна з мов, як творіння вінець,
Люд без мови - то глина безлика,
Без’язика отара овець.
Микола Ткач
Слова, слова…
Вони в собі всі різні:
Тривожні й тихі, радісні й сумні
Є терпеливі, є жорстокі й грізні,
Лукаві й чесні, мудрі і смішні…
Не грайся словом. Є святі слова,
Що матері з доріг вертають сина.
Спіши до неї, доки ще жива.
Допоки розум і допоки сила.
Знайди те слово - вічне і земне.
За часом час нам світ перестилає.
Минуло все. Лиш слово не мине
І та любов, що смертю смерть долає.