|
|
| М. Пимоненко. Портрет дівчини-українки. 1896 р. |
Чи багато знайдемо жінок, які байдужі до прикрас? Навряд. Достатньо придивитися сьогодні до тих, з ким зустрічаємося на вулицях, їдемо у міському транспорті, працюємо в одному офісі. І так було завжди. Представниці прекрасної статі в усі часи прагнули виглядати краще і знали, як цього досягти.
В арсеналі наших чарівних предків були прикраси шийні, для ушей, пальців.
Особливе місце серед традиційних нагрудних прикрас відводилося ДУКАТАМ - великим металеподібним монетам з металевим бантом, прикрашеним камінцями. Звичай носити їх дуже давній. Хрещений батько дарував золотий дукач своїй похресниці. Найкращим вважався дукач, на якому був викарбуваний образ святої Великомучениці, ім’я якої мала дівчинка. Носили дукачі в основному тільки заможні жінки та дівчата. А от НАМИСТО було, мабуть, у кожної.. Ця прикраса з перлів, коралів, різнокольорових камінців. Багаті жінки мали золоте або бурштинове намисто. Бідніші робили намисто з овочевих коробочок, зерна, кісточок ягід або й самих ягід. За козацьких часів були поширені справжні «коралі» (з морських коралів та перлів). Їх одягали дружини козацької старшини і шляхти. Шанували також гарне гранатове намисто, яке пізніше замінили скляним, подібним за кольором до гранатового. Використовували й «дукачі» - намисто із золотих монет - дукатів. Цю прикрасу носили і дівчата, й заміжні жінки, й бабусі. Намисто слугувало не тільки прикрасою, але й своєрідним оберегом. За повір’ям, воно охороняло від застуди, злих сил. Якщо нитка з намистом рвалась, то чекали якогось лиха. Кількість разків намиста та його якість свідчили про достаток жінки. Крім поширеного по всій Україні намиста з натуральних і штучних матеріалів, у західних районах побутували шийні прикраси з бісеру. Різнокольоровий бісер нанизували на шовкову або волосяну нитку, плели або ткали. Бісерні прикраси могли бути у вигляді смуги або опліччя, для їх виготовлення використовували різну техніку. Виробництво нашийних бісерних прикрас триває й сьогодні в Західній Україні, великий попит мають, зокрема, ГЕРДАНИ - нашийні бісерні прикраси у вигляді смуг, з’єднаних спереду.
З найдавніших часів жінки носили СЕРЕЖКИ, які виготовлялися з бісеру, намистин, металевих пластин тощо. Наші предки вважали, що сережки знімають головний біль, оберігають людину від усього лихого. З дворічного віку дівчаткам одягали сережки - спочатку мідні. Дівчата і жінки віддавали перевагу срібним, позолоченим та зрідка золотим прикрасам. До речі, чоловіки - князі, козаки - теж полюбляли носити одну сережку. Здається, мода на прикраси є вічною…