Яблуком розбрату для українського козацтва стало відкриття пам’ятника Катерині II у Одесі. Подія розмежувала наше суспільство на два табори: прихильників увічнення російської цариці в українських містах та категоричних противників цього. Газети зарясніли заголовками на зразок „Антиукраїнський шабаш у Одесі”, „Цариця Катерина – символ рабства і розпусти”, „Повія над містом біля моря”, зверненнями української інтелігенції до Президента України з вимогою заборонити відкриття пам’ятника.
З іншого боку, соціологічні опитування показали, що понад 60 відсотків одеситів - за відкриття монумента російській імператриці. В телеефірі почали з’являтися сюжети про пікети, сутички козаків з Одеси та інших регіонів з тими, хто підтримав ідею мера Одеси Едуарда Гурвіца, який, встановлюючи пам’ятник Катерині II, прагнув, за його словами, відновити історичну справедливість, бо вона була „царственою особою”.
Коли емоції досягли апогею, а сутички між прихильниками та противниками акції могли перерости в бійки чи навіть кровопролиття, представник Гетьмана УРК в Одеській області Євген Довбня та отаман Одеської обласної організації УРК Сергій Єлістратов провели низку зустрічей з отаманами козацьких організацій, що прибували для участі у пікетах з багатьох регіонів України, зокрема з західних і східних, закликавши усіх зберігати громадський порядок та не піддаватися на провокації, що могли б призвести до розколу у козацькому товаристві чи навіть посилити напруження у громадянському суспільстві. Багатьом телеглядачам, мабуть, надовго запам’ятаються сюжети про відкриття пам’ятника Катерині II. Тоді велика колона активістів з різних політичних та громадських організацій підійшла на Катерининську площу з національними прапорами, а з іншого боку - з прапорами Андріївськими й Російської Федерації. Над однією колоною лунав Гімн України, над другою - „Боже, царя храни”.
Людей, що скандували протилежні за змістом гасла, розділяв не лише подвійний паркан, а й міліціонери, беркутівці, козаки. Деякі політичні сили, намагаючись відволікти увагу суспільства від актуальних проблем сьогодення, а дехто, бажаючи вбити клин між регіонами України, скористалися ситуацією і поставили козаків по різні боки барикад, чого в козацькому середовищі ще не було.
Серед пікетувальників були і члени Ради Українського козацтва при Президентові України, які б мали усвідомлювати свою відповідальність перед козацьким рухом, усім українським суспільством, бо будь-які невиважені дії можуть призвести до непередбачуваних наслідків, нового витка протистояння.
Позиція Українського Реєстрового Козацтва чітка - ми завжди підтримували і будемо підтримувати Президента України-Гетьмана України та обрану народом владу. Цей курс підтримано на останній великій раді УРК та затверджено Головним штабом УРК.
Головний штаб УРК акцентує увагу козаків на тому, що останнім часом в українському суспільстві з’явилися певні деструктивні сили, які намагаються спровокувати протистояння між представниками східних та західних регіонів держави і з цією метою використовують козаків. Тому Головний штаб УРК прийняв рішення під час відкриття пам’ятника Катерині II у Одесі допомогти правоохоронцям у забезпеченні громадського порядку і таким чином зірвати ганебні плани провокаторів. Ставши між козаками різних формувань, що прибули до Одеси з Луганська, Тернополя, Вінниці, Автономної Республіки Крим, Хмельницького й інших регіонів, реєстровики не допустили протистояння та бійок між козаками.
Мусимо пам’ятати, що сила наша у єдності козацьких лав, у цілісності України. Провокації на зразок одеської, напевно, ще повторяться, адже деструктивним силам не потрібна цілісна, могутня Україна. Ми ж, козаки, не повинні допустити розколу у своїх лавах, розколу в суспільстві.
Зразок виваженості й толерантності продемонстрував під час подій у Одесі Афганський полк Українського Реєстрового Козацтва, який допомагав правоохоронцям підпримувати громадський порядок.
Іще один аспект - від рішення Одеської міської ради до моменту встановлення монумента пройшов певний час, тож козаки мали можливість підтримати міську раду, або висловити протест проти її рішення. Як свідчать факти, не відбулося активного громадського обговорення цього питання у пресі та на телебаченні.
Хочу зазначити, що українському суспільству, зокрема, сучасному козацтву треба шукати шляхів, що не роз’єднують, а тих, що нас об’єднують. Українське Реєстрове Козацтво залишилося на боці закону, влади, ми за єдність козацького руху, ми нікому не дозволимо розколоти козацтво України, поставити його по різні боки ідеологічної, політичної чи іншої барикади, незалежно від того, хто із козацьких очільників чи керівників іншого рангу ці барикади вибудовує.