У старовинному українському місті Умань, що на Черкащині, є мальовничий, гідний великого подиву куточок, який цілком справедливо здобув право називатися одним із 7 чудес України. Незрівнянною перлиною Української держави є дендрологічний парк «Софіївка» Національної академії наук України - видатне творіння кінця ХVІІІ - початку ХІХ ст., яке й сьогодні вражає відвідувачів своєю неповторною красою та загадковою романтичністю.
Величний пам’ятник коханню
Парк «Софіївка» був створений для коханої жінки. Один з найбагатших людей ХVІІІ ст., граф Станіслав Щенсний (Фелікс) Потоцький, вирішив зробити своїй дружині-красуні Софії, гречанці за походженням, романтичний подарунок – прекрасний парк.
У 1796 році розпочалося будівництво парку, для створення якого граф обрав північну околицю Умані. Цей віддалений куточок дикого пейзажу був своєрідним і чарівно неповторним. Подекуди на поверхню виходили величезні гранітні брили, місцями виднілися самотні хирляві дерева й кущі. У багатьох місцях з-під каменів просочувалися джерела, а на дні центральної балки текла ріка Кам’янка. Автором топографічного й архітектурного проекту і керівником будіництва парку було призначено ад’ютанта графа Потоцького, талановитого архітектора, польського військового інженера Людвіга Метцеля, а безпосередньо виконали всі роботи в парку народні майстри-умільці Уманщини. Софія забажала, щоб парк у пам’ять про її грецьку батьківщину мав обриси стародавньої класичної Еллади.
Протягом шести років копали ставки, підземну річку, споруджували водоспади й водограї, прокладали алеї, переносили велетенські гранітні брили, створювали з граніту та гіпсу художні прикраси для архітектурних споруд. У парку висаджували дерева місцевих порід і екзотичні рослини, завезені з різних країн світу.
Прикрасили парк мармуровими статуями грецьких богів і богинь, філософів і поетів, виготовленими скульпторами Італії і Франції. Парк було відкрито 1802 року, на день народження прекрасної Софії.
До речі, серед екскурсоводів існує версія, що Людвіг Метцель, старий парубок, до нестями кохав прекрасну Софію. Свою думку вони пояснюють тим, щоб без великого почуття кохання створити подібну красу неможливо. Легендарний зодчий настільки вдало включив до архітектури парку історію України, Росії та Польщі, біографію Потоцьких і грецьку міфологію, що «Софіївка» за своєю архітектурою є неповторною в усьому світі. Парк зараз входить до числа п’ятьох найкращих парків Європи.
На жаль, парк не вдалося завершити, як задумували: він переходив від одного господаря до іншого. Після смерті Станіслава і Софії Потоцьких парк успадкував їхній син Олександр. Але через участь у польському повстанні всі володіння Потоцьких були конфісковані.
Парк живе рівно стільки, скільки його доглядають
Чудова «Софіївка» у будь-яку пору року |
«Софіівці» дуже пощастило – її будували й оберігали найбагатші і всесильні люди. Після того як парк конфіскували у родини Потоцьких, Микола І подарував його своїй дружині, яка належно оцінила «Софіївку» і перейменувала на «Царицин сад». Відвідували парк Олександр І, Олександр ІІ, великий князь Іван Михайлович Долгорукий - і кожний знаходив у «Софіївці» щось особливе, близьке йому.
Понад 20 років парк підпорядковується Управлінню військових поселень, яке розпочало в ньому реставраційні й відновлювальні роботи. За цей період збудовано багато архітектурних споруд і об’єктів. У 1859 році парк перейшов на утримання Головного училища садівництва Росії, переведеного з Одеси до Умані. Під керівництвом відомого вченого В. Пашкевича в «Софіївці» значно збагатилася колекція рідкісних екзотичних рослин. У 1919 році парк стали називати Садом ІІІ Інтернаціоналу. Через десять років парк було оголошено державним заповідником, із статусом самостійної установи, яка кілька разів передавалася в підпорядкування різних відомств. З 1955 року парк підпорядкували Академії наук України. Зараз «Софіївка» є визначним науковим і культурно-освітнім центром. У 1991 році їй надається статус науково-дослідного інституту НАН України з проблем дендрології. На державному рівні «Софіївку» визнано як світовий пам’ятник садово-паркового мистецтва, провідний науково-дослідний, природоохоронний і культурний центр, що досяг найбільш високих показників у своїй діяльності щодо використання інтелектуального потенціалу нації, реалізації національного відродження й розвитку України.
Легенди «Софіївки»
Фонтан «Змій» |
Напевно, немає на Черкащині такого місця, яке було б настільки пов’язане з романтичними легендами і переказами, як уманська «Софіївка». Майже кожен куточок, кожна стежина парку має свою легенду.
Оповита переказами й та мить, коли красуня Софія захотіла собі в подарунок парк-казку.
Кажуть, гуляла якось навесні графиня зі своїм чоловіком в уманському маєткові Потоцьких. Дійшовши ліском до річки Кам’янки, присіла красуня на беріжку.
- Хочу я гуляти у чарівному рукотворному місці - такому, як сади Версаля, де мені доводилося бувати при дворі Людовика XVІ, - говорила дружина до безтями закоханому графові. – А ще хочу, щоб це місце нагадувало стародавню Елладу, адже я грекиня! І щоб краса й пишність цих місць була гідна моїх предків, візантійських імператорів!
Так це було чи ні, але Станіслав Потоцький взявся до справи. Для задоволення забаганки дружини він не пошкодував 15 мільйонів злотих, змусив до тяжкої праці своїх кріпаків. Ще один переказ, не такий романтичний, твердить, що плоска кам’яна брила біля нижнього паркового ставка називається Каменем Смерті через те, що під час будівництва «Софіївки» вона зірвалася й накрила великий гурт кріпаків. Мовляв, їхні кості й нині лежать під нею.
Що ж до графині-красуні, то вона до старості мала шалений успіх серед чоловіків. За переказами, навіть фаворит російської імператриці граф Потьомкін став жертвою її жіночих чар. Розгнівана Катерина ІІ, кажуть, викликала обох до Петербурга. Потьомкіну влаштувала прочуханку, а Софії… Познайомившись з нею, імператриця була в захваті від її краси й розуму. Навіть подарувала їй власні діамантові сережки.
Сучасна «Софіївка»
Національний дендрологічний парк Ботанічного саду Національної академії наук України на сьогодні є місцем відпочинку. Щорічно його відвідують понад 500 тисяч чоловік, і кожен у цьому саду знаходить щось своє. Адже земля й небо тут українські, тут край вільності козацької, тому й дихається тут якось інакше – легко.
Сучасна територія парку умовно поділена на дві частини: нову та історичну. Нова частина є переважно дендрарієм, в якому росте понад 2,5 тисяч різних видів дерев, кущів, трав’янистих і квіткових рослин (місцевих і екзотичних). Надзвичайна краса дивовижних краєвидів радує очі відвідувачів. Де ще можна побачити, як неподалік один від одного розташовані болотяний кипарис, сосна Ваймутова, тюльпанове дерево, платан, ґінкго, смерека та інші незвичайні для української флори рослини й дерева. До того ж новій частині парку планується надати якусь тематику. «Скоріше за все, це буде тема козацтва, - говорить директор «Софіївки», доктор біологічних наук, професор Іван Косенко, - адже саме козаччина є одним з найяскравіших моментів в історії України. Славні сторінки Черкаського краю і міста Умані пов’язані з козацькою добою. Саме тут, спираючись на піднесення революційної енергії народу, розпочав творення Української козацької держави Богдан Хмельницький. Тож у пам’ять про славні козацькі часи ми плануємо присвятити нову частину парку добі козаччини. Тут будуть встановлені пам’ятники, присвячені козацтву. І в цьому напрямку вже зроблені перші кроки. У новій частині встановлено три стели з пісковика, присвячені саме козацтву. І ми можемо з усією впевненістю сказати, що, коли ми втілимо у життя усі задуми, нова частина «Софіївки» стане більш цікавою і пізнавальною для наших відвідувачів».
Історична ж частина парку, яка створена за задумом графа Потоцького, в усі часи підкорювала серця усіх, хто потрапляв у це царство краси та величі. Адже кожен куточок «Софіївки» овіяний міфами і легендами стародавньої Греції та Риму, пов’язаний з переказами і романтичними історіями про сімейне життя Потоцьких. Алеї і гроти парку пам’ятають видатних митців, історичних діячів і найпрекрасніших жінок. З якого боку ви б не зайшли до парку, він скрізь прекрасний!
Прогулюючись парком, ви одночасно можете здійснити дивовижну подорож: побувати на овіяних романтикою Єлисейських полях, помріяти в тиші Англійського парку, помилуватися ландшафтами маленької Швейцарії.
Один із архітектурно-ландшафтних комплексів парку |
Багато місць Софіївського парку пов’язані зі світовими пам’ятками й легендами. Таким місцем є і Тарпейська скеля з альтанкою. Легенда розповідає, що донька коменданта Рима Тарпея зрадила свій народ, відчинивши ворота до Рима воїнам з племені сабінян. Вони прийшли, щоб повернути викрадених дівчат свого племені, які славилися надзвичайною красою. Тарпея зрадила свій народ заради грошей, за що була вбита, а тіло її скинули зі стіни, яка відтоді і називається Тарпейською. Звичай скидати з цієї стіни засуджених на смерть державних злочинців існував ще довго.
Усі відвідувачі парку, незалежно від статі та віку, бажають потрапити на острів Кохання. Цей штучний острів, насипаний серед водойми, має назву «Острів Анти-Цирцеї». Міфологічна німфа Цирцея перетворювала людей на тварин, але Потоцький хотів бачити володарку парку чарівницею з протилежними рисами, прекрасну й лагідну. Тому й ім’я цьому острову дав «Анти-Цирцея». Чи хочете ви знайти своє кохання, бути щасливими у подружньому житті? Тоді неодмінно треба відвідати головну прикрасу острова Кохання – Рожевий павільйон, збудований у стилі ренесансу. Існує повір’я, ніби молоді хлопці та дівчата, які вперше побували на острові, обов’язково мають незабаром одружитися. А загадані тут бажання обов’язково збуваються.
Усіх допитливих і відчайдушних манить грот «Дзеркало Діани». За легендою, туди не можна було заходити, тому що там перебувала богиня Діана, яка дуже не любила, коли дивляться, як вона купається. Порушників спокою вона перетворювала на каміння або у диких тварин. А людям дуже хотілося подивитися на прекрасну богиню, тому вони дивилися у люк, що знаходився вгорі, і бачили не саму Діану, а її відображення у дзеркальній воді. Через це грот і має назву «Дзеркало Діани».
Галявина Смутку навіває сум і думки про самотність. Три життя поховано тут. Поряд виграють веселками водоспади «Три сльози», що символізують смуток матері за померлими дітьми. Люди приходять сюди, коли у них на серці журба. Кажуть, побачивши сльози водоспаду, людина легше сприймає власну журбу. Бажаючі зможуть відвідати «Критський лабіринт» (нагромадження каміння, кожне з яких має форму тварини: від динозавра до жаби. Через те й називається «Звіринець у камінні», або «Критський лабіринт»), пропливти на човні через Мертве озеро, подолати підземну річку Стікс, якою Харон «перевозить у пекло грішні душі», випробувати себе на сміливість у гроті Страху та Сумнівів. Відвідувачів неодмінно вразить фонтан «Змій». З будь-якого місця центральної частини парку можна побачити фонтан у скульптурному ансамблі, що зображує міфологічного Змія. Струмінь води з бронзової пащі, сягаючи неба, розбивається на чарівні скалки.
У парку розміщені копії скульптур героїв і богів древньої Греції, оригінали яких знаходяться в Мармуроваму залі «Софіївки». На алеях парку зустрічаємо мудрих, всесильних і відчайдушних, смертних та вічних, а іноді веселих та кмітливих героїв. Тут можна побачити статую Гермеса, статуї Орфея, який чекає свою Евридику, Париса, Амура, або Купідона - наймолодшого з богів, Аполлона, який вказує на свій грот, та інші не менш цікаві витвори давніх скульпторів. Можна побачити статую Еврипіда - древньогрецького драматурга. Цій статуї понад 2 тисячі років. Вона була знайдена у 1800 році, під час розкопок у м.Херсонесі. Ця статуя єдина в світі, такої більше ніде немає.
На території парку знаходиться ще багато інших пам’яток та див. «Софіївку» недаремно називають храмом природи, поемою з каменю, води, землі, архітектурних споруд і скульптур.