Незважаючи на численні протести української інтелігенції й козаків, нещодавно в Одесі все ж таки відкрили пам’ятник російській імператриці Катерині, що увійшла в історію як українофобка, що знищила козацьку вольницю – Запорізьку Січ та ввела в Україні кріпосне право. Цікаво, що того ж дня аналогічний монумент установили у придністровському Тирасполі.
Виникає закономірне питання: кому потрібні ці пам’ятники, хто кукловодить ініціаторами їх встановлення і чому українська влада, у тому числі і в Одесі, Криму (де теж іде дискусія стосовно відкриття подібного монумента) не бажає увічнити пам’ять справжніх героїв українського народу, тих, хто є його славою і гордістю.
Скажімо, чому ніхто не ініціює встановлення монумента гетьману Сагайдачному у Севастополі, з іменем якого пов’язані морські походи 1606, 1613-1616, 1620 років. Наступного року виповнюється 400 років відтоді, коли українські козаки під проводом гетьмана Петра Сагайдачного оволоділи фортецями Інкерман та Ак-Яр. Саме 1608 року козацький флот увійшов у північну бухту нинішнього Севастополя, де й висадився десант запорозьких козаків.
Вперше запорозькі чайки з’явилися у цих бухтах ще 1585 року, за двісті років до виникнення самого Севастополя.
Слід додати, що Крим завжди був українським, „руським”. Про це свідчить і той факт, що 988 року саме у Херсонесі Таврійському й охрестився київський князь Володимир. Відомості про це знаходимо у візантійського письменника Євстафія, який писав, що корінне населення Криму, таври і руси, - це один і той же народ, а ще у дослідників Данила Кулиняка, Валька Кравченка та інших. Росія ж захопила Кримський півострів у травні 1783 року, коли віце-адмірал Федот Клокачов привів до південної бухти нинішнього Севастополя російську флотилію. За кілька днів до цього у бухті став кошовий отаман Лимарської флотилії Чорноморського козацького війська Сидір Білий зі своїми фрегатами. Ці кораблі Сидір Білий передав Клокачову, у флоті якого теж була переважна більшість українців. Тож козаки з фрегатів Білого та матроси-українці й оселились у заснованому тут місті, почали його розбудовувати. Та серед засновників Севастополя ім’я Сидора Білого не зустрічається, проте згадується ім’я Федота Клокачова,який перебував на тих теренах усього-на-всього тиждень, після чого відбув до Херсона.
Іще одну незабутню сторінку до історії Криму вписав гетьман Сагайдачний, коли, визволяючи рідновірців з турецької неволі, у 1616 році взяв неприступну фортецю Кафу, що була найбільшим невільничим ринком.
Тож пам’ять славного гетьмана, вірного сина українського народу, захисника землі рідної і православної віри має бути обов’язково увічнена, і саме у Криму, щедро политому гарячою козацькою кров’ю в ім’я вільної України та її синів і дочок.
Дмитро Осипенко,
читач газети „Україна козацька”
з чотирирічним стажем,
м. Севастополь