|
|
Петро Ребро - автор дванадцяти збірок гумору і сатири. Його вірші, фейлетони, гуморески присвячені землякам поета - козакам-запорожцям, чиєю мудрістю, оптимізмом, душевним здоров’ям поет не перестає захоплюватися. Петро Ребро не тільки смішить читача - він у своїх творах відображає найтиповіші риси рідної нації, влучно й дотепно вимальовує її колективний портрет.
Пропонуємо кілька віршів Петра Ребра з його дванадцятої книги «Козацькі жарти».
Страх
Козак Сірка питає:
- Ви все життя - в боях.
Скажіть, якщо не тайна,
Чи вам відомий страх?
- Страшусь, але не бою,
Не куль, не шабель я.
Страшусь, аби ганьбою
Не вкрить своє ім’я.
Сила волі
Здивувалась вся округа:
В сонячний деньок
Ішов якось козарлюга
І… минув шинок.
Потім круто обернувся
Він на п’ятці знов,
До «княгині»1 посміхнувся
Й геть собі пішов.
Потім ще і ще раз мимо
Він дорогу мів,
Та зайти в корчму любиму
Так і не посмів.
Запитали в дружнім колі,
Розуміть це як.
- Виховання сили волі, -
Відповів козак.
(1 - «Княгиня» - так козаки називали корчму)
Пояснив…
Хлопці з вежі дивляться довкола,
Чи не йде якийсь непевний люд.
От один і каже: - Чуй, Миколо!
Ти не знаєш, що таке верблюд?
Той сміється: - Ти коняку бачив?
- Звісно, бачу коней я щодня.
- Так от знай, що той верблюд, козаче,
Й трішечки не схожий на коня!
Від автора
Цікавляться знайомі й незнайомі:
-Даруйте, але звідки вам відомі
Козацькі придибенції-пригоди,
Що здатні й нині веселить народи?
Чи то Граб’янка надіслав вам допис?
Чи ви знайшли небачений літопис?
Чи вам в музеї люлька розказала?
Чи хортицька зозуля накувала?
Відповідаю я, що сміх козацький -
Це дух наш, непригноблений і хвацький.
Він - оберіг наш на стежинах долі,
Він осіняє наші стяги волі,
Живе він в нашій пісні, в нашій мові,
У нашій кожній крапелині крові,
На кожнім кроці сяють його перла.
Живе він, щоб Вкраїна не померла!
м. Запоріжжя