|
Берегиня УРК Валентина Фурманюк на зустрічі у Донецькій обласній організації Спілки письменників України |
Що спонукало мене порушити саме проблему сучасного стану української культури у нинішньому числі часопису «Україна козацька»? Перш за все те, що Українське Реєстрове Козацтво є спадкоємцем і продовжувачем ідейних, духовних, моральних, культурних засад українських козаків, їхніх традицій. А вони – славні та повчальні.
З часів заснування Дмитром Вишневецьким (Байдою) Запорізької Січі козаки цінували культуру та освіту. Вже тоді у січовій школі юні козаки й дорослі навчалися читання, співів, письма. На Січ козака приймали за умови, що він повинен був: знати українську мову, мати православну віру, вміти володіти зброєю, дотримуватися традицій товариства та клятви вірності йому.
По-друге, нашу Всеукраїнську громадську організацію і мене особисто як її керівника непокоїть стан сучасної української культури, над якою нависла загроза нищення. «Неопалювані бібліотеки, зотлілі музейні цінності, закриті книгарні, екскаватори на історичних пам’ятках, бездомні художники, рейдерські атаки на галереї, розкрадені кіностудії, зруйновані кінотеатри, хмарочоси посеред історичних центрів, навала іноземного кітчу…» - саме так жорстко змальовують стан культури відомі митці – брати Капранови. З ними ми можемо погоджуватися або ні, але те, що стан і розвиток культури будь-якого народу завжди перебуває у прямому і зворотному зв’язку із загальним духовним тонусом суспільства, - це аксіома. Якщо у ньому такі людські цінності, як справедливість, правда, взаємоповага, любов, елементарні етичні норми, не є вищими - то таке суспільство перебуває в глибокій духовній кризі, негативи якої пронизують всі сфери життя.
Провідні письменники, художники, відомі вчені, культурологи визнають те, що українська культура і мова вимушені сьогодні утверджуватися в обставинах моральної і поведінкової деградації суспільства. На жаль, так сталося тому, що за роки незалежності не сформувалися механізми надійної суспільної підтримки культури; натомість серед певної частини людей панують байдужість або неприйняття. Зараз дуже багато говоримо про духовне нищення в минулі часи, але недобачаємо тієї руйнації, що діється на наших очах. Можна наводити багато прикладів, фактів, що негативно впливають на культуру. Візьмемо хоча б наші засоби масової інформації. Почитайте газети, послухайте радіостанції, подивіться телевізійні канали, і ви самі зробите висновок, що більшість з них не підвищують нашу культуру, духовність, а навпаки, знижують моральний рівень, формують примітивні запити та смаки.
|
Виступ духового оркестру УРК під керівництвом генерал-майора УРК Олега Кашина у палаці культури Ясинуватського машинобудівного заводу |
Однак я не хочу, щоб у читача склалося враження безвиході з цих майже апокаліптичних обставин. Свою культурну життєздатність наш народ доводив у найважчі часи своєї історії. Не втрачена ця життєдайна сила й нині. Для підтвердження назву ряд чинників. Певна свобода політична і творча зумовила більшу активність саме творчих людей. Палітра літературного, образотворчого, музичного, театрального життя сьогодні цікавіша та розмаїтіша. Інша справа, що ми ще мало обізнані і поінформовані. Широкими, як ніколи, є міжнародні контакти української культури, а це означає, що вона цікава для світу. Україна є однією з небагатьох країн Європи, де народне мистецтво не є лише музейним експонатом, а реальністю нашого життя. Сучасні зразки народного декоративного мистецтва, вишивки, чудові писанки, розписи ви можете не тільки бачити на різноманітних виставках і ярмарках, а й навіть придбати. І нарешті, як на мою думку, основне: в нашій Україні, на щастя, є люди, жертовно віддані національній культурі, для яких доля української культури тотожна їхній власній життєвій позиції, яку вони підтверджують конкретними справами.
До такої когорти людей належить Українське Реєстрове Козацтво, яке конкретними справами протистоїть нинішньому нігілістичному тиску на українську культуру. Вже не один рік за кошти УРК у різних регіонах України ведеться встановлення пам’ятників видатним українцям: мислителям, діячам культури, гетьманам і козацьким отаманам. Тільки в 2007 році були встановлені монумент гетьману Івану Виговському на Львівщині, духовному батьку українського народу Тарасу Шевченку в Ялті. У 2008 році планується відкриття пам’ятників гетьману Івану Мазепі у райцентрі Коломак, на Харківщині, та полковнику, наказному гетьману Остапу Гоголю на Вінниччині. Безперечно, цікавою і корисною є діяльність обласних козацьких організацій УРК з вивчення пам’яток культури, архітектури, історії, на які багата наша країна. На Донеччині проводиться робота зі встановлення історичних місць, пов’язаних з козацтвом, його культурними надбаннями: Кам’яні могили на межі із Запорізькою областю, Козацька пристань на річці Тор поблизу Слов’янська, знаменита Савур-могила. Реєстрові козаки Поділля протягом останніх років провели два етапи краєзнавчої експедиції «Дністрові хвилі». Велику роботу у цьому напрямку проводять товариства УРК Львівщини, Івано-Франківщини, Полтавщини, Черкащини. В цих областях, як і в інших, козаки-реєстровці є завжди бажаними гостями, а нерідко й учасниками різноманітних культурологічних, етнографічних заходів. Особливо велику популярність має духовий оркестр УРК під керівництвом генерал-майора УРК Олега Кашина.
Згідно з угодою Українського Реєстрового Козацтва і Національної Академії наук України у 2008 році розпочинається науково-археологічні дослідження Славутича - нашого Дніпра. Як відомо, на дні цієї річки знаходяться реліквії, які відкриють таємниці історії нашої країни.
Ніхто з науковців не досліджував, що знаходиться під багатометровим шаром мулу. Для проведення цих досліджень Українське Реєстрове Козацтво використовує свій власний теплохід «Трудові резерви», який зараз задіяний у Азовському морі для пошуку шляхів надходження радіації підземними течіями в акваторію цього моря з Чорнобильської станції. Заступник Гетьмана УРК Анатолій Попов, який очолює центр акустичних пошукових систем НАН України, що знаходиться у м. Запоріжжі, уже передав козацтву пошукову апаратуру, яка дозволяє візуально побачити, що знаходиться на глибині до 10 м, покритій мулом. Причому товща води (глибина ріки) не має ніякого значення. За допомогою цієї апаратури уже знайдено під водою багато речей. Зокрема, на прохання російських військових у Чорному морі була знайдена морська торпеда з високим вибуховим зарядом, яку загубив підводний човен.
Всебічну інформаційну підтримку діяльності козацьких організацій, їхньої ролі у формуванні національної державної ідеї, у захисті культурних надбань здійснюють козацькі видання, зокрема наша газета «Україна козацька». Тільки у цьому році вона розповіла про участь реєстрового козацтва, його берегинь у грандіозній акції народних майстринь України «Рушник національної єдності», про нашу активну допомогу і сприяння міжнародному фестивалю «Українська мова – мова єднання», надрукувала відкриті листи і звернення до Президента України про захист історичної і культурної святині всього козацтва – Хортиці та необхідності встановлення пам’ятника Кобзареві у Ялті, – звернення директора Батуринського національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» Наталії Ребрової до керівників усіх козацьких організацій і об’єднань із закликом узяти найактивнішу участь в акції «Пам’ятник гетьману Мазепі в Батурині». Вже не перший рік ми спільно з державними телерадіокомпаніями Автономної Республіки Крим, Донецької, Львівської, Рівненської, Київської областей готуємо цикли теле- і радіопередач про пам’ятки історії і культури, козацтва України, традиції козаків. Ці передачі мають досить високий рейтинг. А телепередача «Козацька пристань» у 2007 році стала лауреатом Всеукраїнського телерадіофестивалю «Калинові острови».
На першому національному радіоканалі щопонеділка і щоп’ятниці на радіоканалі «Промінь» усі мешканці України можуть почути передачі не тільки про культурні надбання, але й про життя УРК.
Отож багато що у вирішенні накопичених проблем у культурі залежить і від кожного свідомого українця. Нам всім необхідно позбутися споглядацької психології і рішуче, словом і ділом стояти на сторожі української культури.