|
|
| Берегиня Джінні Мартін і заступник Гетьмана УРК з педагогічної і соціальної роботи Валентина Семенова серед студентів ДУІШІ |
Там, далеко внизу, під крилами «Боїнга», виблискував Тихий океан. Джінні через ілюмінатор вдивлялася в цей одноманітний простір, а в уяві поставали чудові краєвиди: безмежний степ, гаї та байраки, ріки та мальовничі гори, міста та давні фортеці країни, в яку вона закохалася якщо не з першого, то з третього разу. В пам’яті, неначе в калейдоскопі, виринали зустрічі з шахтарями, студентами та учнями, літніми людьми та людьми активного віку, з жителями різних регіонів. З цих зустрічей в неї, людини, яка виросла в демократичному суспільстві, сформувалося тверде переконання, що в цієї країни, попри всі нинішні труднощі та негаразди, – велике майбутнє, бо вона володіє не тільки великими природними ресурсами, а й має чудових людей, у яких досить міцний життєвий стержень, чималий духовний потенціал, а головне – прагнення жити вільно.
Можливо, така любов до України, її людей вплинула на успішного ріелтора, відому в штаті Техас бізнес-леді Джінні Мартін, коли вона вирішила вступити до лав Українського Реєстрового Козацтва і стати берегинею штату. Та про все по порядку.
Перше знайомство Джінні з Україною, її людьми відбулося тоді, коли вона у складі групи приїхала сюди, аби допомагати українцям краще вивчити англійську мову. Програма, за якою працювала група, так і називалася - «Давайте спілкуватися». За основу більш поглибленого вивчення англійської мови було взято книгу книг - Біблію. «Це не означало, що ми якимось чином намагалися комусь нав’язати свої переконання. Але все ж таки, - зізнається Джінні, - ми сподівалися, що люди, вивчаючи англійську мову за текстами Біблії, зацікавляться і Святим Письмом. І справді, вони під час занять все більше виявляли свій інтерес до Біблії».
Під час наступних відвідин України Джінні Мартін представляла організацію «Добрі новини», яка входить до складу відомої всесвітньої благодійної організації «Благовіст». З місією доброчинності Джінні побувала в східних регіонах країни та в Криму. Надаючи допомогу, водночас вона знайомилася з традиціями, особливо козацькими, історією українців і мимоволі ловила себе на думці, що нові друзі дуже близькі їй за духом, за переконаннями. І щоб ліпше їх розуміти, вирішила обов’язково вивчити їхню мову. Тому четверта її поїздка в Україну мала дещо приватний характер: Джінні вивчала мову, водночас відвідувала установи, будинки соціального захисту, аби пересвідчитись, наскільки ефективною є спонсорська допомога.
|
|
| Джінні Мартін на підземному горизонті донецької шахти «17-17 біс» |
«Щодо використання коштів, то тут все гаразд, - каже Мартін, - зроблю певні корективи, щоб поліпшити допомогу, а з мовою є проблеми. Вивчила начебто багато, але розмовляти без перекладача поки що не можу. Отже, навчання буду продовжувати, бо ще краще хочу пізнати вашу країну, її людей». Це бажання Джінні підтвердилось подією, що стала знаковою в її житті. Насправді вона не настільки була впевнена, що її майбутнє буде пов’язане з Україною, хоча й дуже полюбила цю країну. Джінні не без хвилювання пригадує цьогорічну подію. «Ми не раз з моїм чоловіком Ларрі обговорювали моє ставлення до України. Насправді я вагалася, чи варто й надалі пов’язувати свої сподівання з нею, чи їхати мені до цієї країни, чи залишатися в Америці, чи не буде це важко для мого чоловіка та дітей, хоча вони вже дорослі та самодостатні люди. Ми роздумували й молили Бога, щоб допоміг нам зробити правильний вибір, подав хоча б якийсь знак. І яким було моє здивування, коли через тиждень до нас завітав почесний президент «Благовісту» Керол Бейлі і повідомив про перебування в США Гетьмана Українського Реєстрового Козацтва Анатолія Івановича Шевченка. Ми з чоловіком зустрілися з ним, і я запропонувала Анатолію Івановичу супроводжувати його під час подорожі Америкою. Він охоче прийняв мою пропозицію. А через кілька днів після однієї із поїздок Анатолій Шевченко прямо запитав мене, чому б мені не стати берегинею. Запитання було для мене просто несподіваним. Але відповіла: «Звичайно ж, хочу!» Адже я вже знала, що то є велика повага до мене і довір’я. Мені переклали присягу, яку я виголосила на урочистій посвяті мене в берегині. Складаючи присягу, я обіцяла, що буду сприяти поліпшенню взаємовідносин між Україною і Америкою. Також обіцяла, що й надалі працюватиму над розвитком духовності та патріотизму українців та своїх співвітчизників. Це досить важливий напрям у діяльності Українського Реєстрового Козацтва, який мене найбільше зацікавив. І цю подію я вважаю подарунком від Бога, який неначе підказав мені і моєму чоловікові, в якому напрямі нам далі йти в цьому житті».
Як ви зрозуміли, Джінні Мартін свій вибір зробила. Адже після посвяти в берегині вона знову відвідує Україну і присвячує себе благодійництву, освітній роботі. Звичайно, Джінні продовжує займатися власним бізнесом як ріелтор, тільки корегує так час, щоб більше бувати в Україні. Щоправда, буде трохи складно її чоловікові Ларрі Мартіну, бо, окрім його основної роботи головного бухгалтера великої фірми, що володіє нерухомістю соціального призначення всього штату Техас, йому доведеться на час відсутності дружини більше приділяти уваги домашнім справам. Діти ж дадуть самі собі раду, бо дорослі. Старший син Джеф працює техніком з комп’ютеризації зрошувальних систем. Молодший Джон зараз в армії США проходить спеціальну підготовку, а двадцятирічна донька Джулія - студентка-третьокурсниця. Згадавши рідних, Джінні Мартін сказала, що з великим нетерпінням чекає зустрічі з ними. І особливо чекає Різдва, коли за святковим столом збереться вся родина, бо для Мартінів Різдво - то найбільше свято, яке сповнене любові та благодаті. Саме цього техаська берегиня Джінні Мартін, її дружня сім’я бажають кожній українській родині, всім читачам газети «Україна козацька», а ще - всім Господнього благословіння.