Я глибоко переконаний, що ефективно займатися якоюсь справою, віддаючи їй усі сили, знання та досвід, і одержувати від цього задоволення та впевненість у потрібності і важливості того, чим займаєшся, можна лише за умови, що ти знаєш усе про те, що ти робиш.
Українське Реєстрове Козацтво вигідно відрізняється від усіх інших козацьких громадських організацій на Україні, перш за все своєю чітко визначеною організаційною структурою, владною вертикаллю, котра забезпечує ефективне управління осередками Всеукраїнської громадської організації УРК на місцях. Продумана кадрова політика ВГО УРК викликає довіру й повагу у рядових членів організації. Досить лише подивитись на список Генеральної старшини ВГО УРК, щоби зрозуміти, що, обираючи її, робили ставку на освітній рівень, життєвий досвід та соціальне становище, яке займає на даний час той чи інший член козацької організації.
Чого лише вартий перелік звань, вчених ступенів та посад Гетьмана УРК А.І. Шевченка, знаної і високошанованої в Україні людини!
Також не може залишити байдужими патріотично налаштованих українців головна мета створення ВГО УРК - відродження в суспільстві козацьких традицій і виховання на них нового покоління козаків.
Керуючись цією метою та власними переконаннями, я, полковник спецслужби України з 37-річною вислугою, вступив до лав УРК.
Маючи достатній життєвий досвід, відповідну військову та юридичну підготовку, певною мірою володіючи інформацією про настрої серед пересічних громадян України, хочу поділитися своїми роздумами щодо підвищення ефективності діяльності ВГО УРК сьогодні та перспектив її впливу на громадську свідомість українського народу в найближчому майбутньому.
Виходячи з того, що козаки попри все були людьми військовими, увійшли в історію завдяки своїм ратним подвигам в ім’я неньки України та її народу, вважаю за доцільне надати УРК більш чітко визначеного статусу громадської організації військового взірця. Мається на увазі, що у разі переходу Української армії на контрактну основу формування велика кількість молодих людей не зможе пройти певний військовий вишкіл і стати потенційними захисниками своєї Вітчизни. На мою думку, цю ситуацію могло би виправити УРК шляхом залучення молоді до проходження військового вишколу у військових таборах під своїм проводом. Як колись за радянської влади молодим особам, що пройшли певний військовий вишкіл, видавали значки «Готов к труду и обороне», щось подібне можна було б придумати також із відзнаками молодих козаків по завершенні вишколу у названих вище козацьких таборах військової підготовки. До роботи у таких таборах треба залучати козацьку старшину та рядових козаків на місцях з числа тих, хто має відповідну військову підготовку, час та бажання працювати з молоддю. На яких засадах вони будуть працювати - це вже інше питання. Але вважаю, що, виходячи з важливості державної справи, якою є виховання молоді у козацькому дусі, тобто в дусі любові до Батьківщини, поваги до її історії взагалі та історії українського козацтва зокрема, виховання людей здорових і душею, і тілом, обізнаних у межах необхідного у військовій справі і готових у разі потреби виступити на захист свободи та суверенітету незалежної України, у бюджеті держави повинні бути закладені кошти на реалізацію цієї благородної мети. Можливо, було би правильним створення навчальних закладів на кшалт колишніх суворовських училищ, де б молодь могла здобувати як загальну середню освіту, так і необхідні знання військової справи. Випускники таких училищ могли б на пільгових умовах вступати до вищих та середніх військових навчальних закладів чи йти до лав Збройних сил України на контрактній основі. Керувати цими навчальними закладами та обіймати інші посади в них повинні представники козацької старшини вищої та середньої ланок. Зрозуміло, що утримання цих училищ та їх офіцерсько-викладацького складу повинно здійснюватися на кошти держави.
Також вважаю за необхідне, щоби кожна обласна структура УРК мала відповідне приміщення в обласному центрі та, бажано, в районах, де могли би проводитись різні організаційні та інші заходи, куди б могли звертатися козаки чи просто пересічні українці з різними питаннями як особистого характеру, так і пов’язаними з діяльністю організації. Необхідно в кожному обласному-районному осередку УРК налагодити діяльність канцелярій для забезпечення чіткого обліку (реєстру) козаків, роботу з листами та заявами громадян.
Вважаю також за необхідне розповсюдити серед усіх місцевих осередків УРК друковане видання про реєстрове козацтво, в якому чітко і в доступній для кожного козака формі викласти, коли саме було створене реєстрове козацтво, чим воно відрізняється від іншої козацької спільноти, розповісти про видатних представників реєстрового козацтва тощо.
Члени ВГО УРК повинні знати, які є козацькі нагороди, хто саме і за що подає козаків до нагородження цими відзнаками.
У посвідченні реєстрового козака є запис, що він має право носіння козацької зброї. Виходячи з цього, на мою думку, необхідно розробити конкретне положення щодо козацької зброї, в якому чітко визначити, яка саме зброя належить до козацької, за яких умов козак може її носити.
Я добре усвідомлюю, що все сказане мною не є істиною в останній інстанції, але вирішив означити зазначені питання з метою запросити козацьку спільноту до їх обговорення, бажано на сторінках газети «Україна козацька», щоб на цій основі розробити і втілити в життя конкретні рішення.
З повагою
Борис Михайлович Безрутченко,
м. Тернопіль