1. Які православні свята та ікони користувались найбільшою пошаною й чому?
Характерною рисою характеру запорозьких козаків була їх глибока релігійність. Віра в усьому надихала козаків для боротьби з безліччю ворогів. Своє життя, наповнене муками, всілякими злигоднями, козаки обирали для того, аби захистити свою Україну, увесь християнський світ від страхітливих турків і хижих татар.
Важкою, страшною і лютою була боротьба козаків з поляками за свою політичну свободу, за землі, за православну віру, за українську народність і свої станові права.
Тому ніщо так не розвиває в людині релігійного почуття, як постійна війна. У XVI та XVII століттях мало хто із запорожців доживав до старості - всі гинули в боях або під час походів. Ті, хто повертався на Січ живим, відвідували церкву.
У центрі Січі стояла невелика церква св. Покрови, знадвору дуже скромна, але всередині повна золота й срібла, бо козаки були побожні й дуже дбали про свою церкву; а під час читання Євангелія тримали шаблю, наполовину витягнуту з піхви, на знак, що готові в кожній хвилині боронити православну віру.
Частину своєї воєнної здобичі козаки призначували на церкву і купували щораз кращі нові хоругви та ікони.
Відчувши свою неміч, козак несподівано зникав із Січі невідомо куди.
Здебільшого старі запорожці ховалися десь у байраках, між дубами і скелями, довбали собі печери, викопували криниці і рятували свої душі в постах і молитвах. Інші похилі козаки доживали свого віку в монастирях. Найбільше любили запорожці монастирі - Межигірський Братський, Мотронинський, Самарський.
Монастир у Самарі заснували двоє старих козаків 1576 р. При монастирях були школи і шпиталі.
Запорожці вкладали кошти на утримання шпиталів, шкіл, будівництво церков. Кошовий отаман П. Калнишевський на свої власні кошти збудував церкви в Лохвиці, Ромнах, Києві.
Військовий суддя Василій Тимофійович збудував церкву св. Великомученика Пантелеймона в Києві. Простий козак перед смертю відписував церкві ікону, срібні і золоті хрестики і т. п., заповідав їх навішувати на іконостасі.
Всі справи козаки починали після молитви. Завжди вони мали «натільний» хрест із зображенням Покрови пресвятої Богородиці, Архістратига Михаїла, Миколи Чудотворця, бо вірили в рятувальну силу цього хреста під час походів і битв.
Запорозькі козаки вважали святу Покрову своєю покровителькою.
Існує переказ, що після зруйнування Січі москалями в 1775 р. козаки, що пішли за Дунай, взяли з собою і образ Пресвятої Покрови.
Після тяжких походів і воєн запорожці в мирний час двічі на рік вирушали на прощу в Мотронинський, Києво-Печерський, Межигірський, Лебединський монастирі, особливо восени, на Покрову. Свято Покрови вважалося святом козаків, що шанували Божу Матір як свою покровительку, і на іконах Покрови часто зображується Свята Марія та запорожці, що були намальовані у строях зі зброєю, з відкритими, без шапок, головами та довгими оселедцями. Одна з таких ікон була описана Яворницьким. На ній був зображений Петро Іванович Калнишевський з товариством, що зверталися з молитвою у час біди, що надходила з Москви напередодні падіння Запорозької Січі: з вуст кошового до вуха Богоматері була протягнена молитва: «Молимся, покриті нас честим своїм покровом, ізбав од всякого зла». А Богоматір, схиливши своє обличчя до запорожців, відповідає: «Ізбавлю і покрию, люди моя...».
Козаки молилися і перед іконою св. Великомучениці Варвари, бо вірили, що вона захистить від чуми.
У 1773 р. в с. Карнаухівка збудована церква св. Великомучениці Варвари. Допоміг її будувати кошовий отаман П. Калнишевський.
Козаки не забували в молитвах згадати святого Конона - покровителя коней. П’ючи за святого Конона, впиватися не годилося. Бо вони вірили: «хто нап’ється п’яним, того коні поносять».
У великій пошані козаки ставилися до ікони святого Юрія, як захисника християнської церкви. На іконі Св. Юрій зображується лицарем на білому коні зі списом в руках, що ним він забиває дракона (переможене поганство).
Поклонялись козаки іконі святого Великомученика Пантелеймона, якого вважали за оборону від вогню. Під час пожежі навколо будови, яка горить, тричі обносять ікону святого Пантелеймона, вірячи, що пожежа припиниться.
На честь Покрова пресвятої Богородиці завжди будували церкви в самій Січі; це свято мало подвійне значення для запорозьких козаків. Під покровом Богоматері запорожці не боялися ніякої стихії: чи то вогню, чи то води,чи ворога - і свято вірили своєму девізові життя - захист православної віри. Архістратиг Михаїл, найголовніший «серед воїнів», був невидимим керівником запорожців під час війни, повідомляв їм своєю трубою про перемоги й давав знак до відступу. Великий Микола Чудотворець супроводжував козаків в їхніх морських подорожах. З другої половини XVIII століття великою повагою стало користуватися свято Андрія Первозванного, як першого проповідника на Україні придніпровській православної христової віри, повідомляючи про чистоту і святість віри, церкви й цілісність руського народу. Грім гримить - це Архістратиг Михаїл веде війну з чортами, - каже народна легенда, - де б не заховався нечистий, а стріла Архістратига знайде його скрізь. Народ також вважає його за патрона столиці України Києва. Стародавній герб Києва оздоблений образом Архістратига з мечем.
Козаки з великою пошаною ставились до ікони Святого Миколая Чудотворця. За народним віруванням, Святий Микола Чудотворець є покровителем мореплавців. Козаки часто здійснювали морські походи проти Туреччини і Кримського ханства. Вони виробили козацький звичай перед далекою дорогою морем. Ранком перед днем відплиття козаки збиралися в церкву. Відслуживши молебень Богородиці, Угодникові Миколаєві, вони виходили на площу, пирували увесь день, а ранком у день відплиття, випивши прощальний келих меду і зав’язавши кожний у сорочку трохи рідної землі для того, щоб коли доведеться на чужині помирати, то з рідною землею, - після усього всього - в байдаки і з сумними піснями відпливали в море. Козаки вірили, що коли не звертатись до Миколая з обітницями, то буде гибіль. Обітниці полягають у тому, щоб оздобити образ Чудотворця, дотримуватись свят Святого Миколая, а то й побудувати на його честь церкву. Під час бурі на морі козаки моляться Святому Миколаю, щоб він рятував їх від нещастя.
Коли наступає загроза, що корабель, «чайка», може потонути, то козаки виносять образ Миколи Чудотворця на палубу й молять його про спасіння. Козаки також відзначали день Святого Миколая Чудотворця 9 (22) травня, бо в народі Миколай - популярний святий. У цей день господарі виводили коней у поле на першу пашу. Священики служили молебень та кропили коней свяченою водою. Для козаків кінь був не просто твариною, а чотириногим другом, який іноді рятував життя козаку.
У 1576 р. збудували на р. Самара першу дерев’яну церкву св. Миколая Чудотворця і придбали все необхідне для богослужіння. У 1602 р. біля цієї церкви засновано Самарсько-Миколаївський Пустинний монастир. Шанували козаки і Святого Андрія Первозванного, який, згідно з легендою, проповідував християнство на побережжі Чорного моря та в околицях нашої столиці - Києва. Прибувши по Дніпру до Києва, він сказав учням : «Чи бачите ці гори? На цих горах засяє ласка Божа і буде великий город, і Бог збудує багато церков». І вийшовши на ці гори, поблагословив їх і поставив хрест і, помолившись Богові, зійшов із цієї гори, де опісля був Київ. Тому в козацьких церквах були ікони св. Андрія Первозванного, а на бані деяких церков розміщували фігуру апостола Андрія з хрестом у правій руці і з сувоєм у лівій руці, на якому зроблено напис: «На цих горах засяє ласка Божа».
Запорожці шанували ікону св. Преподобного Симеона і будували йому церкви. В козацькій Україні 14 вересня відзначали свято Преподобного Симеона Стовп-ника і матері його Марфи, в народі кажуть - «Семена». Козаки в цей день відвідували церкву, а потім справляли пострижени молодих хлопців і вперше садили їх на коней як майбутніх захисників народу рідної землі. Це була одна із форм виховання української духовності і патріотизму. Якою гордістю сяяли очі хлопчаків, яких дужі батькові руки підсадили на коня!
Отже, козаки найбільше шанували Покрову пресвятої Богородиці, Архістратига Михаїла, Миколи Чудотворця.
Команда «Ерудит» м.Шостка.
2. Які заходи, що були проведені Українським Реєстровим Козацтвом на загальноукраїнському та місцевому рівнях, відомі вам?
Згідно із Статутом, метою діяльності Українського Реєстрового Козацтва є сприяння розбудові України як суверенної, самостійної та незалежної, демократичної та правової держави, з козацькою моделлю демократії, що гармонійно поєднує вільності й свободи людини з дисципліною і порядком у державі. Виконуючи свої статутні завдання, УРК проводить роботу за такими напрямками:
духовно-ідеологічний: комплекс заходів, спрямованих на відродження й піднесення національного українського духу, величі української нації в минулому й майбутньому. Визначення богопризначення українського народу. Фізичне й духовне оздоровлення нації через пропаганду козацького способу мислення та життя, системи вдосконалення козака;
економічний: комплекс заходів, спрямованих на відродження економіки України через розвиток традиційних і нових форм господарської діяльності, з метою підняття добробуту народу на належний рівень;
соціальний: комплекс заходів, спрямованих на створення цілісної соціальної структури суспільства України, що складається з різних (але соціально захищених) прошарків населення;
військовий: комплекс агітаційних і виховних заходів, спрямованих на створення системи оборони держави з використанням широкого загалу формувань Укра-їнського Реєстрового Козацтва як резерву професійних Збройних Сил та інших силових структур України.
За цими напрямками УРК проводить заходи як на всеукраїнському, так і на місцевих рівнях. На всеукраїнському рівні це, перш за все, Великі Ради. Остання історично значуща Переяслав-Хмельницька Велика Рада Всеукраїнської громадської організації «Українське Реєстрове Козацтво» відбулася 3 лютого 2004 року, у своїй постанові вона сформулювала основні напрямки роботи, комплекс заходів та основні завдання відродження та розвитку Українського козацтва на 2004 - 2005 роки.
Останнім часом між Українським реєстровим козацтвом з одного боку та козацькими, науковими, військовими, освітніми або спортивними організаціями з іншого були укладені угоди, найбільш значущими з яких є:
двостороння угода про співробітництво між Міжнародним громадським об’єднанням «Союз Козаків Росії й Зарубіжжя» і Всеукраїнською громадською організацією «Українське Реєстрове Козацтво»;
угода про шефські зв’язки та співробітництво Всеукраїнської громадської організації «Українське Реєстрове Козацтво» з Військово-Морськими Силами Збройних Сил України від ЗО липня 2003 р., м.Севастополь ;
угода про спільну діяльність Товариства сприяння обороні України та Всеукраїнської громадської організації «Українське Реєстрове Козацтво» від 4 вересня 2002 р., м. Київ ;
договір про співробітництво між Національною академією наук України і Всеукраїнською громадською організацією «Українське Реєстрове Козацтво» 27 листопада 2002 p., м. Київ .
Додатками до цього договору стали спільні проекти, у яких визначені заходи в різних напрямках діяльності на період 2002 - 2006 pp.:
додаток 1: «Сприяння організації та проведенню наукових дослі-джень, конференцій, семінарів та круглих столів з проблем відро-дження та розвитку громадських, господарських та культурних традицій українського козацтва»;
додаток 2: «Сприяння розвитку наукових досліджень і популяризації вітчизняної матеріальної та нематеріальної історико-культурної спадщини»;
додаток 3: «Сприяння розвитку вітчизняного і зарубіжного наукового та освітнього туризму, використанню у ньому науково-інформаційних ресурсів установ НАН України»;
додаток 4: «Про комплексну програму подальшого розвитку інфраструктури і забезпечення господарської діяльності на острові Зміїний і континентальному шельфі».
Меморандум про співробітництво між Національним координаційним центром адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об’єктів і Всеукраїнською громадською організацією «Українське Реєстрове Козацтво» .
Угода про співпрацю у сфері освіти та виховання молоді Міністерства освіти і науки України та Всеукраїнської громадської організації «Українське Реєстрове Козацтво». Наслідком цієї угоди є наша участь у цьому конкурсі.
Найбільш вагомими заходами УРК стали у 2003-2004 роках:
участь у роботі Світового Конгресу Українців, що відбувся в Києві, та презентація УРК у рамках роботи Конгресу;
візит Гетьмана УРК А. І. Шевченка до Ватикану та аудієнція у Папи Римського Іоанна Павла II;
участь делегації УРК на чолі з Гетьманом УРК Анатолієм Шевченком у відкритті пам’ятника українським козакам у столиці Австрії Відні, фінансова допомога у митному оформлені та доставці до Відня виготовленого у Києві пам’ятника;
переговори з музеєм Війська Польського стосовно передачі Україні реліквії надзвичайної історичної ваги - булави гетьмана Богдана Хмельницького, що зберігається у Варшаві;
у США відбувся Міжнародний симпозіум «Релігійний плюралізм і соціальна стабільність». У роботі симпозіуму взяли участь фахівці з питань релігії та права з 46 країн світу.
Від України був запрошений Гетьман Українського Реєстрового Козацтва, професор Анатолій Шевченко. У межах конференції відбулася зустріч Гетьмана Укра-їнського Реєстрового Козацтва з сенатором США п. Орріном Г. Хачем. Анатолій Шевченко розповів сенатору про роботу, що проводиться Міністерством освіти і науки України, зокрема міністром Василем Кременем, і Українським Реєстровим Козацтвом з підвищення духовності та патріотизму молоді.
Під час зустрічі сенатору була передана література, що висвітлює роботу й розвиток реєстрового козацтва в Україні. У свою чергу, сенатор подякував усім людям, які дбають про підвищення духовності й толерантне ставлення до різних релігійних конфесій на засадах християнської любові та добра.
На обласних та районних рівнях УРК проводить багато заходів, що детально висвітлюються газетою «Україна Козацька», і немає сенсу перераховувати їх окремо.
На місцевому рівні організація молодих козаків нашої школи бере участь у всіх заходах, що проводить районний окремий полк УРК імені Сагайдачного. Це, перш за все, щорічні районні змагання «Козацькі розваги», де наша команда «Козацька родина» тричі ставала кращою.
Наприкінці 2003 року наші козаки брали участь в освяченні храму в сусідньому селі Вільне разом з Гетьманом УРК А. І. Шевченком та Патріархом Київським та всея Руси - України Філаретом.
Ми пишаємося тим, що в нашому шкільному святі «Козацтво в творчості Т. Шевченка» взяв участь і виступив Гетьман УРК А. І. Шевченко.
Наша команда «Козацька родина» взяла участь в обласних змаганнях військово-патріотичної гри «Майбутній воїн», що проводилась за участю УРК і посіла в ній п’яте місце.
Після підписання угоди про шефські зв’язки та співробітництво Всеукраїнської громадської організації «Українське Реєстрове Козацтво» з Військово-Морськими Силами Збройних Сил України, яка згадувалася вище, козаки Тельманівського окремого прикордонного полку імені П. Сагайдачного взяли шефство над кораблем ВМФ України «Гетьман Сагайдачний» і вже відправили морякам понад п’ять тонн продуктів.
Команда «Козацька родина» смт. Тельманове.
Увага! Підсумки конкурсу “Козацький край” будуть надруковані у наступному номері газети “Україна козацька”.
У грудні Міністерство освіти і науки України, УРК та “Україна козацька” планують оголосити новий конкурс на краще знання історії України та козацтва. Серед призів – ком-п’ютерний клас.
Слідкуйте за нашою газетою, передплатити яку можна в усіх поштових відділеннях України. Індекс – 08159.