|
|
Заповідна частина Кам’янця-Подільського - Старе місто - розташована на скелястому острові, утвореному каньйоном Смотричу. Своєрідність і унікальність її полягають у гармонійному поєднанні ландшафту з містобудівною структурою середньовічного міста, в якому військові інженери, використовуючи чудові природні властивості терену, створили фортифікаційну систему, що не має аналогів у Європі. У Старому місті розташовані Руська брама, Замковий міст, Замкові казарми, міські оборонні башти, ансамблі монастирських будівель орденів домініканців, францисканців, кафедрального собору, міської ратуші тощо.
Архітектура Старого міста - заповідника - зберегла зразки культур різних народів (українців, поляків, вірмен, турків і росіян) та релігій (православної, католицької, іудейської, мусульманської).
Невід’ємною частиною Старого міста, його перлиною, є Стара фортеця, яка стала візитною карткою Кам’янця-Подільського, його символом.
Кам’янець-Подільська фортеця… Овіяна сивими легендами, стоїть вона над Смотричем, нагадуючи про минуле, рясно полите кров’ю та сльозами десятків поколінь. Тут, навколо цих мурів, зустрічалися віч-на-віч європейська культура з азіатською, християнство з мусульманством, Україна з Туреччиною. Багато можуть розповісти стіни та вежі фортеці…
Археологічні дослідження свідчать, що фортеця існувала ще у Х-ХІІІ століттях, але спочатку вона являла староруську дерев’яну оборонну споруду. Стіни та башти були в основному дерев’яними і лише частково кам’яними.
Кам’яні укріплення ХІ століття, побудовані на основі ще більш ранніх, мало чим нагадували сучасну могутню твердиню з 11 башт, з’єднаних високими мурами. Залишки давньоруських укріплень знайдені в різних частинах замку: в Денній башті - фрагмент муру з бійницями, а рештки невеличкої овальної вежі - посеред замкового двору біля Ляцької башти.
Протягом XIV-XVIІ століть відбувалася розбудова замку. З появою дальнобійної артилерії перед західним фасадом замку зведено кам’яно-земляні бастіонні укріплення, що дістали назву Нової фортеці. Вона розташовувалась напроти західних мурів і утворювала прямокутне подвір’я, яке з усіх боків було оточене валом та ровом. Під валом знаходилися казарми і кілька приміщень для збереження боєприпасів та продовольства. Зі Старою фортецею нові укріплення з’єднувалися підйомним мостом. Башти укріплення сполучалися між собою ходами, що йшли по оборонних мурах. Останніх перебудов фортеця зазнала у XVIII столітті, коли з півночі та півдня були прибудовані два бастіони. Але, незважаючи на численні реконструкції, замок являє собой єдиний архітектурний ансамбль.
Однією з унікальних інженерних споруд заповідника є Замковий міст, що з’єднує місто та Замковий комплекс. Він викликав немало суперечок щодо свого походження. За однією з гіпотез, міст було зведено римлянами у ІІ столітті, під час походу Троянського війська на Дакію. Унікальний Замковий міст занесено до списку 100 пам’яток архітектури ЮНЕСКО, що знаходяться під загрозою руйнації.
Подорож у минуле
Історія Кам’янця, сягаючи сивої давнини, завжди була заплутаною і неоднозначною, але від цього не менш цікавою і захоплюючою.
За даними археологів, у ІХ-ХІІ ст. на території сучасної Старої фортеці вже існували слов’янські поселення, з котрих і виріс Кам’янець. У ХІІ-ХІІІ це було вже цілком сформоване місто.
У ХІІ ст. Кам’янець входить до складу Галицького князівства. У 1240 р. орди Батия розбили стіни й увірвалися до міста, вирізавши його мешканців. Після цього перша згадка про Кам’янецьку фортецю зустрічається на сторінках грамоти Юрія Корятовича, яка датується 1374 р. В наступні десятиріччя Кам’янець відіграє важливу роль у боротьбі народів Східної Європи з турецькою агресією. У XVI-XVII ст. Кам’янецьку фортецю називали «Форпостом християнства».
Час від часу Кам’янець зазнає нападів татаро-турецьких загонів. У 1528 р. королівські ротмістри Яславський і Скрицький розбили під стінами міста великий загін татар, і з того часу в історії прикордонної фортеці настав майже 100-літній перепочинок, що дозволило королю Стефану Баторію ще краще укріпити місто і фортецю. У 1621 р. напади відновилися.
Під час козацьких воєн Кам’янець-Подільський використовувався польським командуванням як опорна база для наступу на козацькі території, околиці міст неодноразово були ареною бойових дій. У свою чергу козацькі війська кілька разів безрезультатно намагалися здобути фортецю.
В липні 1648 року православні священики Кам’янця-Подільського звернулися до Б. Хмельницького з проханням визволити місто. Вже у серпні до Кам’янця підійшли козацько-повстанські загони Станіслава Морозовицького (Н. Морозенка) і після кількох боїв з гарнізонами, що очолював галицький каштелян Станіслав Лянцкоронський, оточили місто. Та кількатижнева облога не дала результату. За перемир’ям, укладеним 15 лютого 1649 року, через Кам’янець проходила лінія розмежування між козацькою Україною і Річчю Посполитою. В той же час однією з цілей кампанії 1649 р. Хмельницький вважав захоплення Кам’янця-Подільського.
|
|
Під час кампанії 1651 р. Кам’янець-Подільський, після того як його покинуло польське військо під командою М. Калиновського, з 29 квітня по 2 травня оточив козацький корпус на чолі з наказним гетьманом Демком Лисовцем. Козацький табір був розташований у районі Зінківців та Мукши. Основний удар було спрямовано через Карвасари на укріплення Руської брами. Штурмом керував кальницький полковник І. Богун. Мали місце таємні контакти кам’янецьких міщан з козацьким командуванням. Облогу було припинено за наказом Б. Хмельницького. Згодом гетьман скерував на блокаду Кам’янця тритисячний загін під командою полковника Чуйка.
Після розгрому польської армії у Батозькій битві під Кам’янець підійшов авангард на чолі з Тимошем Хмельницьким, а 6 червня - основні сили козацької армії під проводом Б. Хмельницького. Розпочалася облога міста. Але 13 червня через скрутне становище війська, брак важкої артилерії та невдоволення татар облогу Кам’янця було знято.
На початку серпня 1655 р. під Кам’янець підійшла українсько-російська армія під проводом Б. Хмельницького і боярина В. Бутурліна. Раптово з’явившись під мурами міста, козацький авангард ледве не оволодів міськими брамами. Перший приступ відбувся на початку серпня. Бої у наступні дні були безрезультатними. 24 серпня облогу було припинено, й армія вирушила на Львів.
27 серпня 1672 року, після десятиденної облоги, гарнізон фортеці капітулював перед турецькою армією султана Мехмеда IV, татарською ордою хана Селім-Гірея та козацькими загонами гетьмана П. Дорошенка. 2 вересня відбувся урочистий в’їзд султана до міста. Відтоді Кам’янець-Подільський - адміністративний центр створеної на території окупованого турками Подільського воєводства провінції у складі Османської імперії.
Протягом 27 років Кам’янець залишався в турецьких руках. За цей час були закриті і переобладнані у мечеті багато християнських храмів міста - католицькі, православні, вірменські. Інші були розібрані для будівлі Турецького мосту і ремонту замкових стін і башт.
Лише у 1699 р., за умовами Карловицького мирного договору, Кам’янець було повернено Польщі. Та разом з тим фортеця втратила видатну роль «форпосту християнства». У XVIII ст. вона вже не мала такого великого значення, як раніше.
У 1795 р. Кам’янець-Подільський було приєднано до Росії. Після закінчення русько-турецької війни 1809-1812 років прийнято рішення скасувати фортецю, змінивши її призначення. Спочатку вона виконувала роль в’язниці, потім тут розташували «арештантське виправне відділення», а на початку Першої світової війни фортецю повністю занедбали. Та в роки Великої Вітчизняної війни вона знову відіграла важливу роль. З 26 березня по 2 квітня 1944 року радянські війська, використовуючи її укріплення, мужньо відбивали численні атаки гітлерівців.
Сучасна стародавня Кам’янецька фортеця являє собою справжній музей середньовічної фортифікації. Незважаючи на всі втрати, вона залишається унікальним за масштабами і художньо-історичним значенням ансамблем оборонного зодчества.
Завжди у центрі уваги
Славиться Кам’янецьке Придністров’я своєю історією і своїми героями, чудовими легендами. За однією з них, хан Осман, побачивши в 1621 році укріплення міста на річці Смотрич, запитав у його жителів: «Хто збудував таке могутнє місто?». «Сам Бог», - була відповідь. «То нехай Бог і здобуває його!», - промовив хан і повернув військо від стін Кам’янця-Подільського.
З кам’янецьким замком пов’язано багато історичних подій та відомих імен. У 1711 році його відвідав Петро І і дав високу оцінку фортифікаційним спорудам. Легендами оточена знаменита Папська башта, яку також називають Кармалюковою. Тут тричі був ув’язнений Устим Кармалюк - ватажок селянського повстання на Поділлі. Його образ певною мірою навіяв Шевченкові сюжет поеми «Варнак». Як відомо, Кобзар, перебуваючи у Кам’янці у 1846 році, записав про нього перекази.
У 1815 році у фортеці перебував під час військової служби російський поет К.М. Батюшков, роком пізніше - поет-декабрист Ф. Раєвський. У 1831 році, під час епідемії холери, тут працював військовий лікар, письменник, діалектолог В.І. Даль. Замок змалював у своїх творах М.П. Старицький, а радянський письменник-кам’янчанин В.П. Бєляєв, зачарований красою рідного міста та його фортеці, свою трилогію про громадянську війну та про комсомолію 20-х років назвав «Стара фортеця». Ця книга витримала багато видань у нас і за кордоном.
З Кам’янцем-Подільським пов’язані імена відомих діячів культури і науки: письменників М.М. Коцюбинського, С.В. Руданського, А. Свидницького, Г.О. Мачтета, Остапа Вишні, композиторів В.І. Заремби, М.Д. Леонтовича, академіків Д.К. Заболотного, М.Г. Чеботарьова та інших.
За багатовікову історію місто-фортецю було взято штурмом лише двічі. Вперше - у 1393 році литовським князем Вітовтом через незгоду гарнізону фортеці. Вдруге - у 1672 році турками в результаті капітуляції. Ця подія відображена в історичному романі «Пан Володиєвський» письменника Генріха Сенкевича та в однойменному фільмі Є. Гоффмана.
У Кам’янці тісно переплелися сива давнина і сучасність. Це приваблює до міста тисячі туристів і викликає бажання залишитися тут назавжди. Гостей міста приємно дивує те, що в місцевих пам’ятках історії нетрадиційний підхід до екскурсій. Зокрема, в Кам’янці про фортецю розповідають не нудними академічними лекціями з історії, а театралізованими постановками, що не лише ілюструють історичні події, а й передають побут, спілкування, звичаї та атмосферу українського середньовіччя. Тут можна побачити справжніх козаків, старосту, мешканців фортеці та численних коней, на яких люб’язно катають гостей. В стінах та вежах фортеці виставлені цікаві експозиції боїв козаків з татарами, зброя, гармати, а спеціальне освітлення оживлює історичних персонажів. Музичне оформлення додає атмосфері реальності - таке відчуття, ніби потрапляєш в історію того часу і вже очікуєш на подальший розвиток подій.