Приємно, що відносно за короткий час «Україна козацька», завдяки наполегливості редакції, набрала досить пристойного вигляду як за формою, так і за змістом. І все ж, як відомо, не помиляється лише той, хто нічого не робить. Від себе додам: або робить не те, чого вимагає здоровий глузд. Хочу відзначити, що «Україна козацька» знаходиться в лавах українських патріотів і добре висвітлює проблеми козацтва. Але є зауваження. В «УК» №19-20 опубліковано фото Катерини Дорофєєвої. На знімку - козачата, а над ними досить виразний напис «А.В. Суворов». Виникає закономірне запитання: яке відношення цей колишній російський воєначальник має до українського козацтва взагалі, а до сучасних козачат тим більше? По-перше, ці милі козачата зафотографовані не біля того пам’ятника, що треба було б. Звичайно, не все чуже - погане, та своє - краще, бо воно - рідне, чим не дорожать не просто байдужі, а безглузді люди.
І ще одна пропозиція. На мою думку, особливої уваги потребує взаєморозуміння між усіма козацькими товариствами України, яких існує понад два десятки. І зменшення розпорошеності поки що, на жаль, не спостерігається. «Україні козацькій» варто виділити окрему сторінку, де б представники чи прихильники різних козацьких об’єднань мали б можливість висловлювати свої думки та пропозиції. Це сприятиме і збільшенню кількості читачів та передплатників газети, що допомагатиме їм у формуванні належного ставлення до існуючих проблем у козацькому русі. Я особисто, не цураючись інших козацьких видань, залишаюсь прихильником «України козацької» і на наступний рік. До цього закликаю і своїх близьких та знайомих - усіх, хто прагне злагоди в козацькому русі, без чого на його успіх сподіватися зайве, як і на процвітання України взагалі.
Будьмо ж разом з «Україною козацькою»!
Володимир ЛЕЩЕНКО,
історик,
м. Сімферополь