|
|
| Медаль «Богдан Хмельницький» |
Медаль, як і будь-який інший твір мистецтва, є своєрідним літописом епохи. У медальєрному мистецтві втілюються історичні події, економічне і політичне життя країни, найбільш яскраві явища науки і культури. На відміну від інших мистецтв, завдяки своїй актуальності й виражальним засобам, медаль володіє особливою історичною документальністю. Тобто вона є найбільш історичним мистецтвом, своєрідною репрезентацією державності.
Прикметно, що процес відродження української нації був позначений проведенням у Львові у 1990 році першої виставки медальєрного мистецтва в Україні. Отже, утвердження нової держави відбувалося і через відродження національної геральдики, створення нових символів, переосмислення власної історії, як подій, так і образів історичних героїв.
|
|
| Медаль «Северин Наливайко» |
Відтоді українському медальєрному мистецтву, що увібрало в себе традиції попередніх періодів, власне, як і всьому мистецькому середовищу України, притаманні активні пошуки нових засобів виразності. Слід згадати, що витоки українського медальєрного мистецтва відносяться до часу розквіту Київської Русі. Незважаючи на те, що в цей період Русь зазнавала сильного впливу Візантії, її майстри, спираючись на кращі візантійські зразки, створювали власні самобутні твори. Основи ж, на яких грунтується сучасна медальєрна школа, було закладено у ХІХ столітті. У цей час зникає гурт, створюється єдність медалі з навколишнім середовищем, вона набуває динамізму й емоціональної напруженості. Крім того, велика увага до створення медалей приділялась у радянський період, оскільки це мистецтво мало виконувати насамперед ідеологічну функцію. Однак багато зразків того часу без перебільшення можна назвати шедеврами медальєрного й декоративно-вжиткового мистецтва ХХ століття.
Сучасному медальєрному мистецтву, вивільненому з-під опіки ідеологічних настанов, стають притаманні гострота, динамічність й емоційна розкутість образних вирішень. Ці риси визначають і пластичний лад сучасної медалі. Особливе місце тут починають займати проблеми простору і часу.
|
|
| Медаль «Іван Сірко» |
Тонко відчуваючи історичний час та знаходячись у контексті сучасних культурних процесів, відомий скульптор, заступник отамана черкаського обласного козацького товариства УРК, підполковник УРК Віктор Крючков (більше відомий загалу як художник-реставратор) працює у кращих традиціях медальєрного мистецтва. Саме від першої медальєрної виставки, де Віктор Григорович стає членом Гільдії українських медальєрів, ця галузь скульптури починає домінувати у його творчості. Можливо, що саме «скульптурний» спосіб мислення в поєднанні з кропіткою реставраційною практикою і спричинили любов до медальєрного мистецтва. Справа у тому, що за своїми засобами виразності медаль ближча всього до рельєфу, але, на відміну від нього, вона може жвавіше відгукнутися на будь-яку подію, втілюючи її у відповідній формі. Природне відчуття міри, композиції, уважне ставлення до кожного елемента зображення, що розкриває загальну ідею твору, з одного боку, і переконлива художня правда, що грунтується на безумовному володінні історичним матеріалом, з іншого, і сформували творчий портрет та пріоритети Віктора Крючкова.
|
|
| Художник, підполковник УРК Віктор Крючков |
Глибоке відчуття історичної правди, поєднане з внутрішнім динамізмом композицій, відзначають зміни пластичної мови Віктора Крючкова, що відбулися протягом останніх років, починаючи від першої Всеукраїнської медальєрної виставки у Львові (1990) до персональної у Черкасах (2007).
Твори В. Крючкова, що виконані до 1990-х років, позначені більшою монументальністю і тому меншою психологічністю портретних образів. Відчуття внутрішньої свободи, відсутності усталених норм у трактуванні образів визначних діячів чи подій вивільнили дар психолога, витонченого лірика. Втім, своєрідна ідейна насиченість притаманна кожній роботі цього майстра.
У співвідношенні з живописом чи графікою пластична мова медалі досить інертна, однак, порівнюючи її з круглою скульптурою, бачимо, що художник може значно ширше вживати різноманітні символи, такі як калина, яблука, птахи, пейзажі та архітектурні зображення тощо. Також вільно, однак композиційно і стилістично вивірено в роботах В. Крючкова подано шрифтові написи. Сьогодні скульптор дозволяє собі більшої емоційності, пластичної розкутості. Особливого значення у його творах набуває тло, яке то перетворюється у символічну композицію (медаль «Квіти 33-го»), то майже зникає (медаль «Іван Лавриненко») чи складає неподільне ціле з головним героєм (медаль «Семен Неживий»), або вступає у взаємодію, доповнюючи художній образ (медаль «Іван Кулик», плакета «А. Недосєко»). Та все частіше тло зазнає свободи трактування (медалі «Іван Сірко», «Северин Наливайко», плакети «Я серцем лину на Вкраїну…», «Рік 1648» тощо).
|
|
| Медаль «Максим Залізняк» |
Окремої уваги заслуговує Шевченкіана Віктора Крючкова, де кожна окрема робота просякнута своєрідною настроєвою напруженістю. Ці твори то відсторонено величні (плакета «Т.Г. Шевченко»), то сумні і волелюбні (плакета «В неволі тяжко»), то ліричні і світлі (плакета «Я серцем лину на Вкраїну»). Багатогранна постать Кобзаря розкривається залежно від часу й обставин з посиленням трагедійності звучання у медалях «Троїцька церква», «Останній путь». У кращих зразках художник досягає граничного узагальнення (медаль «Минули літа молоді»).
Оскільки часовий інтервал створення Шевченкіани майже двадцять років, роботи складно об’єднати у серію чи цикл, однак усі вони поєднані духом Великого Кобзаря, духом української нації. Ці твори, як і галерея історичних героїв, що створена художником, дозволяють говорити про майстра, внутрішньо причетного до історичної пам’яті народу.
Ніколи не повторюючись у композиційних підходах при розкритті того чи іншого образу, Віктор Крючков намагається через монументальність формального вирішення як загальноприйнятої пластичної мови медальєрного мистецтва виявити внутрішній світ своїх героїв, інколи такий складний та суперечливий. Значно більшої свободи виразу, і це зрозуміло, художник досягає у портретах сучасників: їм притаманні тепло і гумор. Утвердженням у сучасному мистецтві цінностей людської особистості пояснюється перевага у творчості В. Крючкова портретних медалей та плакет.
|
|
| Медаль «Остафій Дашкевич» |
Разом із галереєю історичних героїв та друзів художника у доробку майстра присутні символічно-трансцендентні твори як пластичні думки про сутність буття («У вирій», «Вічний поклик» тощо). Творчість В. Крючкова, будь то історичний чи ліричний портрет, алегоричні композиції, як пише Т. Редчиць, «утверджує Дух Нації».
І це справді так. Роботи, які представив художник на персональній ювелірній виставці, присвяченій 60-й річниці з дня народження (2007 рік, м. Черкаси, музей Кобзаря), є не лише історичною пам’яттю та репрезентацією відродження державності. Перш за все вони є визначним мистецьким явищем, оскільки в медалях та плакетах Віктора Крючкова акумульовано дух української нації.
Не варто забувати, що, залишаючись різноплановим майстром, Віктор Григорович успішно займається реставрацією, скульптурою, живописом. Але це вже «інша сторона медалі».