|
|
| І смачно, і корисно |
В одному з козацьких жартів Петра Ребра герой назвав свого жеребця турком. А чому? - бо «він все на світі їсть і п’є, але чомусь не любить сало». Для козака це - незбагненна річ: хіба може хтось, навіть і жеребець, нехтувати головним, з його точки зору, продуктом?
Про любов українця до сала існує безліч творів різних жанрів, а найбільше - анекдотів. Як відомо, в кожному жарті є доля жарту. Взагалі, сало можна сміливо вважати неофіційним символом нашого народу, адже ні в росіянина, ні в білоруса не викликає сумнівів питання про улюблений для українця продукт харчування. Така собі національна ідентифікація, що має добрий смак і легко засвоюється. І справді, яка українська господиня не прикрасить святковий стіл салом? Із запашним часничком або пекучим перцем; як самостійну страву або як шкварочки до вареників; із великими крупинками солі або копчене, з ароматом димку...
Проте сало в нашій країні набуло всенародної популярності не тільки і не стільки через смакові властивості. Висока поживність і великий термін зберігання зробили сало дуже зручним продуктом для воєнних походів, якими було насичено козацьке життя. Крім того, у скрутні часи, коли армії Золотої Орди спустошували українські землі, свиня залишалась єдиною твариною у господарстві, до якої представники татаро-монгольського етносу не виявляли зацікавленості – через релігійну заборону вживати свинину.
Тож з якого боку не дивись, а точніше, з якого боку не відкушуй, все одно сало для українця не просто смачна страва, а й атрибут національної самосвідомості.
Але на цьому зарано ставити крапку! Щодо впливу на здоров’я, то й тут маємо тільки переваги. У сучасному раціоні сало відіграє не останню скрипку. Дарма дехто вважає, що сало і красива фігура несумісні. Це зовсім не так! До надмірної ваги цей продукт не призводить, хіба що надмірна його кількість. Меню людини, що лікується від ожиріння, не обходиться без сала. І це має раціональне пояснення: скуштувавши шматочок, людина дає зрозуміти своєму тілу, що у надмірному синтезі жиру немає потреби; дієтичний варіант – сало з овочами. Та якщо ваш організм не впадає у крайнощі, це не означає, що салом можна нехтувати. Справа у тому, що національний делікатес містить такі речовини, без яких повноцінне життя неможливе. Наприклад, арахідонову кислоту, яка є дуже важливою для роботи сердечних м’язів, гормонів, імунних реакцій. Містить сало й інші важливі жирні кислоти, так звані вітаміни F, вони незамінні у роботі печінки, мозку, статевих залоз. Без цих речовин неможливий нормальний розвиток ембріона людини та новонародженого, тож у грудному молоці обов’язково повинні перебувати у значній кількості поліненасичені жирні кислоти. Дефіцит цих речовин є однією з найголовніших причин розвитку злоякісних пухлин.
Також у салі присутні жиророзчинні вітаміни А, D, Е і навіть каротин! Біологічна активність цього продукту у п’ять разів перевищує вершкове масло! А вмістом холестерину поступається у чотири рази. Звичайно, вершкове масло також має корисні властивості, і не варто відмовлятися від його споживання!
Взагалі, слово „холестерин” набуло такої неприємної репутації, навіть страшнішої від лупи та карієсу. Існує думка, начебто свиняче сало призводить до атеросклерозу саме через цей набридливий холестерин. Мовляв, відкладається на стінках кровоносних судин та заважає нормальному функціонуванню кровоносної системи. Тож краще на безпечній дистанції згадувати про сало, розповідаючи гумористичну історію за участю афроамериканця та славнозвісного українця-гурмана: „сало як сало, що його куштувати?!” Насправді все навпаки. „Український снікерс” є справжньою профілактикою цієї хвороби, бо не дозволяє формуватися шкідливим відкладенням у ваших судинах (саме завдяки тим жирним кислотам, про які вже йшла мова). А той холестерин, якого всі до сказу бояться, відповідає за „будівництво” імунних клітин. До речі, американські кардіологи проводили цікаве дослідження: поділили пацієнтів на дві групи та з’ясували, що в тій групі, де їли сало, інфарктів та інсультів траплялося вдвічі менше, ніж в тій, де споживали курячі яйця, маргарин та риб’ячий жир.
Тож не треба панікувати, краще з’їжте шматочок сала. Найкращий час для такої трапези – ранок, адже щоночі наша печінка ретельно чистить організм і по завершенні процесу має намір використати на якусь добру справу жовч, що назбиралася за ніч. Такий сніданок буде доречним: забезпечить вітамінами і поживними речовинами, ліквідує застій жовчі і виведе шлаки. До того ж, сало допомагає виводити радіонукліди навіть краще, ніж червоне вино.
|
|
| Пам’ятник українській годувальниці у м. Ромни на Сумщині |
Є ще один аргумент щодо необхідності жирів у нашому раціоні. Який, на вашу думку, орган людського організму містить найбільшу кількість жиру? Виявляється, головний мозок. Отже, відмовляючись від сала, ми перешкоджаємо процесам мислення та створюємо ризик старечої недоумкуватості. Якщо клітини отримують неякісний шкідливий жир, так званий насичений – його молекули насичені воднем (наприклад, коров’ячий жир або олія, що пройшла певну обробку), – відбувається блокування процесу надходження поживних речовин і накопичення токсинів у клітинах. Продукти, що містять такі жири, на жаль, поширені на українському ринку: різноманітні соуси, майонези, солодкі вироби з борошна тощо.
Сало – точно не нашкодить, хоч їж його, хоч анекдоти про нього слухай, хоч до хворого місця примащуй! Та якщо без жартів, у народній медицині свиняче сало користується неабиякою пошаною. Здавалося б, хто вгамовує зубний біль салом? Як трапляється неприємність із зубом, то чим менше їжі потрапить до рота – тим краще. От і виходить, що сало не тільки їжа, а ще й „швидка допомога” за сумісництвом. Якщо прикласти шматочок до хворого зуба, біль втихає. Також використовується цей продукт під час лікування бронхіту, пневмонії та туберкульозу – розтирають боки і груди. Хворим на туберкульоз давали пити суміш молока з розтопленим нутряним салом. Суттєву допомогу надають компреси з сала у разі болю у суглобах, варикозного розширення вен, у випадку маститу, лікують рани, що погано загоюються. Суміш сала з часником дієва для видалення бородавок.
От і дивуйтеся – у вас у холодильнику справжній скарб, а резонансу в суспільстві аж ніякого. Вся слава чомусь дістається сумнівним заморським пігулкам та екзотичним делікатесам.
Але нехай гастрономічна насолода і невтримний оптимізм автора не затьмарять здорового глузду. Хоч і приємно усвідомлювати, що улюблений продукт українців має корисні і навіть цілющі властивості, не треба забувати про почуття міри. Адже найкорисніший продукт, яким зловживати, може спричинити дискомфорт і навіть шкоду. Яка кількість сала на добу є нормою? Вважається, 40-60 грамів, загальна ж потреба у жирі дорослої людини – 90-100 грамів. Але давно відомо, що визначення норми – справа індивідуальна. В цьому випадку головними критеріями виступають: вік, конституція, стать, стан здоров’я, умови життя і праці. Сучасне суспільство вимагає від людей більше інтелектуальних затрат і менше фізичних, тож і потреба у жирі зменшується. Завелика кількість жирів, що потрапляє до організму, погіршує засвоєння білків, кальцію та магнію, звичайно, страждає система травлення. Крім того, підвищується потреба у вітамінах, що відповідають за жировий обмін. Зазвичай такі порушення служать стартом для цукрового діабету чи хвороб, пов’язаних із жовчним міхуром. Споживши денну норму сала, краще не спокушатися іншими жирними стравами чи смаженими делікатесами, проте овочевий салат із рослинною олією ніхто не забороняв.
Смаження – це взагалі окрема тема. Відомо, що після термічної обробки жир втрачає корисні властивості і навіть здобуває шкідливі. Це стосується всіх рослинних олій, вони під час смаження набувають токсинів і канцерогенів. Сало також змінюється після того, як перетворюється на шкварки, і не в найкращий бік. Але, якщо сало не шкварити, а нагрівати, воно навіть краще засвоїться організмом, ніж у холодному вигляді. А от якщо нагріти вершкову чи якусь рослинну олію – їх біологічна цінність миттєво зменшується. Неприпустимо використовувати жир для смаження більше одного разу.
Отже, якщо існує в народі улюблений продукт, на те є серйозні підстави. Недарма українські козаки були вправними воїнами, вгамувати волелюбність яких не вдавалося ані східним грабіжникам, ані західним вельможам на протязі декількох сторіч, – знали що їли, та не зловживали харчами! Поважаючи й розділяючи національну кулінарну пристрасть пращурів, наші сучасники ось уже кілька років влаштовують … свята сала, готують бутерброди з салом завдовжки і завширшки кілька метрів, проводять різноманітні конкурси на кращого виробника і кращого їдця сала. Від цих заходів його учасники мають суцільне задоволення і користь.
Може, приєднаємось? Смачного!