|
|
| Директор Національного еколого-натуралістичного центру, доктор педагогічних наук, генерал-майор УРК Володимир Вербицький |
- Одна з них дала відомого архітектора, його ім’ям названо одну з вулиць Харківського масиву Києва, інша гілка, - розповів Володимир Валентинович, - щедра на родичів з надбаннями естетичними, музичними. Є гілка, нащадки якої успішно займаються комп’ютерними технологіями. Якщо заглянути в глиб віків, то можна переконатися, що родини по маминій лінії - Сохацькі та Незабітовські - і по батьковій - Вербицькі - дуже потужні, їхні витоки ще з козацької доби, мають українське і польське коріння.
Наприклад, по маминій лінії прізвище Незабітовські отримано прапрадідом, який у роки Кримської війни залишився живим з цілого полку, «незабітим». Так йому і дали прізвисько Незабітовський. Так ось, перший директор інституту, де розроблялися управлінські технології, - мій дід, Незабітовський, Герой Соціалістичної Праці. А я, власне, є представником тієї гілки, яка проросла на нашому генеалогічному дереві у 20-ті роки вже минулого століття. Батьки мої були пов’язані з освітою, з військовою службою. Прадід мій був освітянин, і, власне, навіть є пам’ятник йому у селі Коршеві Коломийського району як першому вчителю української мови. Моя бабуся була ректором педагогічного, тоді дівочого, інституту імені Горького. Інша моя бабуся була директором санаторію «Зірочка», що у Боярці.
По дідах, по бабусях пройшло дитинство Володимира Вербицького, бо батько служив військовим льотчиком далекосхідної авіації. Та дідусі і бабусі добре виховали внука. Після школи успішно закінчує педагогічний університет імені Горького, кандидатську захистив в Академії педагогічних наук, докторську - в університеті, тепер уже національному, імені Тараса Шевченка. Вже майже 20 років Володимир Валентинович очолює Національний еколого-натуралістичний центр, що розташований на території, де кілька століть тому знаходились літні дачі вельмож Браницьких. Місце досить мальовниче, і тому не дивно, що тут ще у 1925 році було організовано натуралістичний центр. Сьогодні цей освітній заклад став провідним у такому важливому напрямку, як шкільна та позашкільна освіта. А основним з багатьох положень освітньої політики Національного еколого-натуралістичного центру є передусім виховання громадянина України, здатного обстоювати національно-державницькі інтереси в глобалізованому світі. Знайомлячи мене з роботою НЕНЦу, його директор Володимр Вербицький висловив думку, в якій твердо переконаний, що національна освіта України має великі переваги і може бути цікавою для світу саме тому, що напрацювала і зберегла досвід у двох взаємопов’язаних вимірах шкільної і позашкільної діяльності. Такий освітній простір надає можливість отримання повноцінної, якісної базової освіти з урахуванням та розвитком індивідуальних інтересів.
|
|
| У гостях у радника Гетьмана УРК Володимира Вербицького та його вихованців міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Юрій Павленко |
І справді, за чим молодь приходить до цього центру? Не думаю, щоб тільки поспілкуватися, а й отримати більш глибокі знання, звірити свій вибір у житті. Творчі учнівські об’єднання дають змогу підготуватись до вступу у вищі навчальні заклади. Діти можуть обрати будь-який напрям. Для прикладу, візьмемо біологічний відділ, у якому їх вдосталь: «Юні ботаніки», «Юні медики», «Юні генетики-селекціонери», «Екологічна біохімія», «Основи біології», «Природничий ліцей», «Університет юних біохіміків», наукове товариство учнів «Ерудит». Як і належить бути у справжньому науковому центрі, тут наукова, дослідницька робота ведеться за принципом «від простого до складного». Тут допомагають дітям зануритися не в науку в «коротких штанцях», а у справжню, з дорослими проблемами та серйозними й актуальними завданнями, де талановита молодь зможе з користю для суспільства реалізувати свої здібності та знання. Для обдарованих юнаків та дівчат вже чотири роки діє Інститут біологічних стажувань, який створено цим Центром спільно з Національною академією наук.
|
|
| Юні екологи на дослідній ділянці |
НЕНЦ виступає нерідко в ролі національного координатора, а часом і ініціатора багатьох конкурсів, таких як: конкурс юних раціоналізаторів та винахідників «Природа – людина – виробництво – екологія»; Інтел-ЕкоУкраїна – національний тур міжнародного конкурсу Intel ISEF; Всеукраїнського чемпіонату з інформаційних технологій – Екософт тощо.
Чим більше я знайомився з діяльністю Національного еколого-натуралістичного центру, його дружного колективу, все більше переконувався у щирості і правоті слів доктора педагогічних наук, керівника цього закладу, що НЕНЦ є сьогодні своєрідним форпостом праці, знань і науки, культури; є монополістом багатьох ідей у сфері виховання молодого покоління України. І зараз Володимир Вербицький, як славний нащадок козацького роду, генерал-майор Українського Реєстрового Козацтва, виношує ідею створити справжню школу козацтва, яка б розвивалась тут, у НЕНЦі, на основі виховання патріотизму, духовності, мужності та інтелекту.
- У нас зараз козацьких організацій чимало. Чому саме вибрали Українське Реєстрове Козацтво? - поцікавився я на завершення нашої зустрічі у Володимира Валентиновича.
- Це, скоріше, залежало не від мого вибору, а від ідеології керівника Українського Реєстрового Козацтва Анатолія Івановича Шевченка, тієї людини, яка трошки по-іншому показує систему, сутність ідеології розвитку козацтва, людини, яка ефективно впроваджує ці ідеї в суспільство. І нарешті, я впевнений, що тільки в цьому напрямку ми зможемо підняти свою культуру, розуміння своєї історичної місії, інтелектуально підняти себе, тому що козацтво дає сьогодні дуже багато факторів розвитку в особистому, соціальному і в суспільному житті. Зізнаюсь, що я не такий вже й активний прихильник тієї чи іншої окремої гілки козацтва. Я вважаю, що козацтво мусить бути об’єднаним і мати систему впливу на суспільство. Тільки за цієї умови ми можемо бути сильнішими, тому що розділення козацтва на різні регіони, на різні позиції для мене є негативним. І вважаю, що А.І. Шевченко якраз є та особа, яка може поступово об’єднати всі гілки козацтва.
А щодо теми нашої розмови про освітні справи, то мій співбесідник сказав таку фразу, яку варто процитувати: «Прийшов час чітко усвідомити, що шкільна та позашкільна освіта, як і духовність та патріотизм, – це ті два крила, які так потрібні молодій людині для високого життєвого злету».