|
|
| Козак з люлькою. Автопортрет художника М.І. Струнникова. 1920 р. |
Ми вже багато років звикли довіряти сучасним технологіям і традиційній медицині, надавати перевагу капсулам і мазям, які мають упаковку і сертифікат. І за ці роки наробили багато лиха: тут і забруднення атмосфери, і нафта в морі, і знищення деяких видів тварин тощо. Та все частіше доводиться чути думку компетентних медиків щодо переваги природних і народних засобів лікування. Лікарі наполягають, що багато хвороб виникають на підставі нервового виснаження. А який існує беззаперечний засіб, що здолає стрес? Звичайно – природа! Яскраві, духмяні польові квіти, солоні заспокійливі хвилі моря чи то просто мале кумедне цуценя, яке грається з вашим черевиком. Від багатьох хвороб знайдеться в природному арсеналі потрібна зброя: кропива здатна знижувати рівень цукру, відновлювати гемоглобін; при гастриті доцільно використовувати кору осики; хворі суглоби – допоможе береза... і натуральна їжа, яку вживати правильно і в міру – також набуває лікувальних властивостей. Вочевидь, наші пращури були мудрішими від нас, бо не вживали хімічних препаратів, які зазвичай мають побічні ефекти.
Бути дужим і витривалим – необхідність для козака. Цілком логічно, що корисні звички, рецепти і лікарський досвід займали дуже важливе місце в житті воїна. Тож бездипломна козацька медицина, яка мала в основі предківську мудрість і звичаєве світобачення, здобула статусу медицини виживання.
Сьогодні продукти фармакології впевнено зайняли місце предківської мудрості… Медицина запорізьких козаків базується на українській народній, проте має певні відмінності. Перше - довгий час серед козаків практикувалося самолікування. Поранений не звертався по допомогу до спеціаліста: рани обробляв сумішшю слини і землі або попелом. І друге – основною метою козацької воєнної медицини було не вилікувати, а попередити захворювання. Цілком виправдана позиція для людей, що прагнуть зберігати боєготовність. Згодом наданням медичної допомоги українським воякам займалися цирульники. Вони могли розтинати нариви, перев’язувати рани, вправляти вивихи, робити кровопускання. Іноді козаки у похід брали знахарів чи навіть знахарок.
Козацька люлька і «тютюн» із цілющих трав
Пристрасть до міцних напоїв та тютюну, на перший погляд, не дозволила б козакам мати добре здоров’я, та не варто поспішати з висновками. Середня тривалість життя тогочасного пересічного європейця – 60 - 70 років, що поступається тривалості життя запорожця, якого оминула загибель в бою. Його вік сягав 80 - 90 років. І нерідко траплялося, коли козак жив більше за сторіччя і навіть у глибокій старості зберігав дієздатність і вміння піклуватися про себе самостійно.
В приміщенні козак ніколи не курив (бо в курені, хаті чи землянці – Бог), а тому більшу частину доби проводив на свіжому повітрі, і шкода від диму послаблювалась. Та головне - козаки додавали корисні трави до тютюну, отже, паління ставало засобом, що покращує стан здоров’я, а не навпаки. Полин, чебрець, м’ята, борщівник – такі компоненти входили до вмісту козацької люльки, саме тому запорожці майже не хворіли на астму і бронхіти, до того ж вважається, що таке куріння було здатне знизити тиск, заспокоїти нерви, поліпшити апетит, сон і навіть зір. Тож сучасний курець не може порівнюватися із козаком! А щодо алкоголю, то п’яниць на Січі не було, хоч у мирний час козаки не відмовлялися від чарочки. Та вжити міцний напій, наприклад, у морському воєнному поході означало покинути палубу посеред неосяжного моря. П’яничку просто викидали за борт. Тож кожний запорожець протягом тривалого часу не вживав алкоголю взагалі – поки займався своєю професійною справою, тобто перебував на війні. Горілка використовувалась у походах лише як ліки. Від лихоманки допомагав напій з горілки і гарматного пороху чи попелу.
Джерело козацької сили. Містика чи раціональний підхід?
Рослинні ресурси поважали за часів козаків. Саме з них здобували українські воїни життєвої сили. Після ранкового купання козак ще мокрим заходив у хащі квітучих рослин (бажано злакових) і перебував там деякий час, щоб пилок укрив шкіру і наділив організм силою та здоров’ям.
(Закінчення у наступному номері)