|
|
Саме так названо масштабний міжнародний науково-дослідний проект археологічних досліджень Поля Полтавської битви. Вперше цей проект обговорювався 1 листопада 2005 року в приміщенні Посольства України у Королівстві Швеція на зустрічі з представниками Ради національної спадщини Швеції та Шведського телебачення. Йшлося про те, щоб у рамках цього проекту провести дослідження відповідних архівних матеріалів в Україні та Швеції, здійснити археологічні розкопки на місці Полтавської битви. Організатори проекту звернулись до Короля Швеції Карла XVI Густава з проханням виступити почесним патроном проекту. Відразу було обумовлено, що шведська сторона використовуватиме лише сучасне археологічне та пошукове обладнання, щоб точно визначити місце розкопів та обмежити їхню територію, а всі предмети, які будуть знайдені під час розкопок, після їх реставрації та аналізу будуть передані Державному історико-культурному заповіднику «Поле Полтавської битви».
У лютому 2006 року Кабінет Міністрів України дав доручення відповідним державним структурам розпочати підготовчу стадію українсько-шведського історико-дослідного проекту, здійснивши його поетапно до 2009 року. До українсько-шведської групи дослідників приєднується доктор Адріян Мандзій, член фонду Фулбрайта (США), який став директором проекту «Поле Полтавської битви».
З 4 по 16 червня 2007 року міжнародна група дослідників зі Швеції, України, США провела свій перший польовий сезон на доленосному Полі європейської історії в Полтаві. Поле Полтавської битви досліджувалося єдиний раз, 1911 року. Тоді у Полтаві працювала шведська археологічна експедиція. Шведські дослідники працювали на околицях Полтави та побували в Переволочні, на місці капітуляції шведської армії 30 червня 1709 року. Зрозуміло, що головним їхнім завданням було віднайти поховання загиблих шведських воїнів. Проведені дослідження на Побиванці, поблизу тільки-но зведеного (1909 р.) пам’ятника шведам від співвітчизників, дали результат прямо протилежний очікуваному. Було віднайдено поховання - велику кількість людських кісток, вік яких майже 500 років; шведські фахівці віднесли їх до часу битви Великого Литовського князя Вітовта на Ворсклі (1399 р.). Користуючись картами шведського Генштабу, консультацією Ф. Павловського, дослідники віднайшли на західній окраїні кладовища душевнохворих поховання шведських воїнів. Ці останки були вивезені експедицією до Швеції, досліджені й поховані на монастирському цвинтарі Вадстена. За результатами археологічних робіт 1911 року було складено детальний звіт, підкріплений точними топографічними картами та фото. Окрім того, К. Беннедич 1918 року видав монументальне дослідження в 4-х томах «Карл ХII на Полі Полтавської битви». Власне, ці безцінні документи стали основою для роботи нинішньої археологічної експедиції. Бо майже 90 років Поле не досліджувалося: цьому на заваді були Перша та Друга світові війни; у радянський час - два закритих об’єкти: військовий аеродром та військовий склад. Коли до Полтави 1989 року приїздив Петер Енглунд, доктор історії Упсальського університету, автор унікального дослідження «Полтава. Розповідь про загибель одної армії», щоб оглянути Поле битви, йому це не дозволили, бо ж на Полі ще й зберігався ядерний потенціал Радянського Союзу.
Тому справді перед нинішньою міжнародною археологічною експедицією постало грандіозне завдання: комплексне дослідження Поля. У складеній науковцями програмі «Проект «Поле Полтавської битви» йшлося про вивчення всіх битв, що відбувалися на полі Полтави, включаючи: 1399 р. (битва Великого Литовського князя Вітовта з ординцями), 1658 р. (битва між законнообраним гетьманом України Виговським та полтавським полковником М. Пушкарем, який плекав честолюбиві плани тримати в своїх руках гетьманську булаву), 1709 р. (червнева Полтавська битва), 1944 р. (з військового аеродрому, що на Полі, здійснювалася грандіозна операція Другої світової війни).
Міжнародна українсько-шведсько-американська експедиція, яка у 2007 році працювала у Полтаві, поважна за своїм складом. Очолював експедицію (директор проекту) професор історії Моргедського Державного університету Адріян Мандзій (США), який має майже 20-літній стаж роботи в Україні та в інших країнах Європи з дослідження полів битв: 1649 року битви під Зборовим, 1649 року облога Збаража, облога Кам’янця-Подільського. Науковим директором проекту є доктор наук Державної служби охорони пам’яток Бо Кнаррстрьом (Лунд, Швеція). Він проводив археологічне дослідження багатьох полів битв у Швеції, щойно видав монографію вивчення битви 1677 року біля Ландскрона. До складу шведської групи експедиції увійшли Кеннет Старк та Ларс Вінрот; разом з Бо Кнаррстрьомом вони є фахівцями з військової (батальної) археології, картографії та комп’ютерної археології.
Старшим археологом цього проекту є Олександр Супруненко, кандидат історичних наук, директор Центру охорони та досліджень пам’яток археології управління культури Полтавської облдержадміністрації, старший науковий співробітник, заступник директора ДПІНДУ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України.
Львівську групу міжнародної експедиції очолив Кость Присяжний, доцент кафедри реставрації Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка».
Експедиція мала у своєму розпорядженні найсучасніше обладнання для досліджень: детектори, цифрові камери, наземну радарну установку, шахтні лабораторії, гольчасті наводчики, гедіометри, георадари та інше. Вчені працювали у різних частинах Поля. В першу чергу біля пам’ятних знаків на місці колишніх фортифікаційних споруд (редутів), яких відомо 10, але три з них знаходяться на території військового складу і раніше доступ до них був заборонений. Нині, з огляду на роботу міжнародної експедиції, дослідники- науковці заповідника та журналісти - вперше змогли побачити пам’ятні знаки, а археологи просканувати територію навколо них. Загальний висновок щодо пам’ятних знаків на місці редутів - вони встановлені з похибкою до 100 м від колишніх земляних укріплень петровської армії. Це встановив К. Присяжний методом біолокації, висновок підтвердила апаратура. Гіпотеза про те, що обеліски встановлені не на місцях редутів, була висловлена ще 1999 року військовим археологом Бо Санстендом, який брав участь у міжнародній конференції з нагоди 290-річчя Полтавської битви, проведеній заповідником. Чому пам’ятні знаки не співпадають з редутами? Ідея їх відбудови належить російському імператору Миколі. Під час відвідин Поля 1853 року він висловив побажання щодо реконструкції всіх земляних укріплень. Кадети Петровського Полтавського кадетського корпусу під час літніх канікул упродовж 1853 - 1856 років відбудовують один з редутів та укріплений табір Петра. До 200-річчя Полтавської битви зводяться обеліски на місцях колишніх редутів. Імовірно, пам’ятаючи про штурм редутів шведами та численні втрати при цьому, у 1909 році, не порушуючи спокою полеглих, обеліски звели з незначною похибкою. Прикро, що журналісти, почувши про дане відкриття археологів, вирішили зробити з цього сенсацію - пам’ятні знаки не у відповідних місцях редутів, а звідси - де ж Поле битви? Карти Шведського Генерального штабу, рекогносцировка поля Полтавської битви, проведена 1909 року капітаном Соколовським, показують нам територію, де в червневі дні 1709 року проходила Полтавська баталія. Архівні документи, карти були взяті за основу, коли 1981 року створювався Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви» та визначалися його межі. Що ж до пам’ятних знаків на місці редутів, які встановлено з незначною похибкою, то слушною є думка Костянтина Васильовича Присяжного, який зазначив, що «обеліски є пам’ятками історії, культури і архітектури 1909 року, хоч не точно розташовані, їх ні в якому раз не можна переробляти, а залишити так, як є». «Взагалі, - наголошує Кость Присяжний, - дуже приємно, що Поле Полтавської битви не схильне до тієї тенденції, яка характерна для багатьох міст України, коли на історичних територіях зводяться будинки, розважальні комплекси тощо».
Оскільки Кость Присяжний - реставратор архітектури, то особливо зацікавився визначенням місць колишніх фортифікацій та споруд. У Жуках він скрупульозно дослідив місце, де встановлено пам’ятний знак найвизначнішому козацькому літописцю Самійлу Величку. Як стверджували наші полтавські археологи, пам’ятний знак встановлено на місці Покровської церкви, на цвинтарі обабіч якої було поховано нашого краянина. Костянтин Васильович методом біолокації позначив місце спочатку дерев’яної, а потім мурованої Покровської церкви, точно визначивши їх розміри. Іван Ільчишин з допомогою георадара підтвердив висновки свого старшого колеги. Отже, на часі питання відбудови Покровської церкви, колись фундованої Кочубеями.
На місці запеклих боїв у 1709 році - район Жуки - Осьмачки - Тахтаулове, де дислокувалися шведські війська, запорожці К. Гордієнка та козаки Івана Мазепи, а згодом козаки Скоропадського та петровські війська, - К. Присяжний віднайшов шанці, а шведські археологи чимало фузейних куль та картечі. Район Івонченець порадував знахідками козацької доби, часу Полтавської битви. Всюди на Полі, де працювали археологи, велика кількість патронів, куль, гільз часу Другої світової війни.
Перший польовий сезон, проведений дослідниками, підтвердив попередні сподівання на грандіозність робіт. Археологи пересвідчилися, що копітка робота чекає на них у 2008 - 2009 роках і, можливо, не буде завершена, адже дуже великі об’єми, площі. За результатами першого сезону роботи археологи склали звіт, а знахідки передали у фонди заповідника для подальшого їх вивчення. Щоденно представник Першого державного каналу Шведського телебачення пан Мартін знімав роботу експедиції і каналами супутникового зв’язку передавав матеріал у Швецію.
На завершення терміну експедиції до заповідника прибули другий секретар Посольства Швеції в Україні Бйорн Фагерберг та директор Програми імені Фулбрайта, представник Посольства США в Україні Мирон Стахів. Ознайомившись з роботою археологів та попередніми висновками досліджень, науковці та представники посольств прийняли рішення про проведення міжнародної археологічної конференції після завершення польового сезону у жовтні 2009 року. Організацією цієї конференції буде займатися фонд імені Фулбрайта.
Водночас звіт про перший польовий сезон на Полі Полтавської битви, з яким ознайомили учасників міжнародної конференції Бо Кнаррстрьом та Адріян Мандзій, став родзинкою означеного заходу, який 15 червня проходив у Полтаві за участю науковців Києва, Полтави, Швеції, США.
Отже, ставити крапку у великій книзі дослідження Поля Полтавської битви ще рано.