|
|
| Генерал-майор УРК Вячеслав Дорофієнко |
Своє ім’я в історію науки Вячеслав Володимирович (а він ще й – автор чисельних наукових публікацій, відмінник освіти України, заслужений працівник освіти України) вписав як талановитий дослідник, організатор і педагог.
У науку Вячеслава Дорофієнка привела сама доля, адже народився у шахтарській родині, у маленькому містечку Шахтарськ, де життя, як правило, видавало путівки на копальні чи на завод. Мати Марія Петрівна працювала на шахті машиністом підйому, телефоністкою, а батько - ветеран Великої Вітчизняної - головним механіком, головним енергетиком, тож бачив сина у своїй професії, яку вважав чоловічою і завжди потрібною на виробництві. Той, покладаючись на батьківський досвід, після семирічки вступив до енергетичного технікуму у сусідньому містечку, потім на вечірнє відділення, до інституту. Навчався з бажанням, по краплині вбирав знання, багато читав, цікавився технічними і науковими новинками, і, коли призвали на армійську службу, новобранця, як такого, що знався на електроніці, направили до ракетного дивізіону.
У студентські, армійські роки Вячеслав Дорофієнко усвідомлює необхідність нових знань, як основи життя, прогресу. Він продовжує навчатися, отримує другу вищу освіту і стрімко піднімається сходами кар’єри. Спочатку працює інженером міської електромережі, потім начальником міськгазу у рідному місті, у 29 – заступником голови міськвиконкому, у 36 – головою виконкому одного із районів півмільйонної Макіївки. Саме там закладається фундамент майбутньої наукової діяльності. Вирішуючи питання розвитку територій, Вячеслав Дорофієнко у Макіївці створює центр надання допомоги одиноким людям і пенсіонерам, досвід якого став основою соціальної допомоги у всіх містах України. Вперше на Донеччині організовує регіональну інформаційну мережу, в диспетчерську якої надходить вся інформація про водо- і теплопостачання, рух міського транспорту, роботу магазинів тощо. Той досвід якнайкраще знадобився під час роботи керівником Головінформцентру, який, впроваджуючи новітні інформаційні технології, забезпечував науково обгрунтоване прийняття управлінських рішень у сфері розвитку територій не лише на обласному, а й державному рівні. Концепція інформатизації регіону стала складовою частиною при розробці Ситуаційного центру Президента України.
У 1994 році авторський колектив під керівництвом Вячеслава Дорофієнка напише перший в Україні підручник «Курс користувача персональних комп’ютерів», який започаткував всеобуч школярів. У той же час створюється наукова школа «Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами», Вячеслав Володимирович захищає докторську дисертацію з теми управління науково-технічним потенціалом в умовах ринкової економіки.
Одне із наукових досягнень Вячеслава Володимировича – створення у 1994 році кафедри «Менеджмент у невиробничій сфері» Донецького державного університету управління. Розповідаючи про здобутки колективу кафедри, де з 30 співробітників, 28 – кандидати або доктори наук, завідувач говорить, що найголовнішим, найбільшим капіталом сьогодні є інтелект, вагомі знання, досвід. Виходячи з цього, на кафедрі готують конкурентоздатних, висококваліфікованих фахівців, управлінців для сфери послуг, громадських організацій, що є, на думку професора, надзвичайно перспективним.
Сьогодні кафедра, очолювана Вячеславом Дорофієнком, - справжній науковий центр, який бере участь у розробці економічних програм, зокрема, регіональної концепції реформування ЖКГ.
Вячеслава Дорофієнка, як відомого науковця, радника голови Донецької облдержадміністрації з економічних питань, людину, яка тривалий час очолювала кадрову комісію при губернаторові, запросили до участі у роботі урядової комісії, що розробляє концепцію кадрової політики країни.
Нині при кафедрі створюється бізнес-інкубатор, стартує програма сприяння малому та середньому бізнесу, до реалізації якої долучається Донецька міська рада.
У Вячеслава Володимировича багато нових задумів і планів. Чимало з них пов’язано з Українським Реєстровим Козацтвом, до якого науковець вступив у 2005 році. Прийшов не по звання й погони, а за покликом душі, адже матуся з донських козачок, а батько родом з хутора Дорофії поблизу Шахтарська, де колись стояла козацька застава. Адміністративно Дорофії вже багато років не існують, а козацька генетика так і живе не лише у прізвищах, які носять усі вихідці з хутора, а й у серцях і душах людей.
В Донецькому державному університеті управління на кафедрі, яку очолює Вячеслав Дорофієнко, діє осередок УРК, у якому працюють засновник і перший ректор ДонДУУ Станіслав Поважний, перший проректор Валерій Бурега, доктор економічних наук Михайло Шутов, берегині Лариса Костровець, Наталія Сопельникова - усього понад двадцять чоловік.
Розповідаючи про свою роботу, про колектив, козацький осередок, професор зазначає: «Мистецтво управління – це мистецтво жити, творити, любити. А ще бути чесним і щирим», - додає на прощання реєстровий козак.