|
|
| Генерал-полковник УРК Анатолій Власенко |
Перед початком засідання чергової колегії Донецької обласної державної адміністрації її голова Володимир Логвиненко вручив голові правління Донецького обласного осередку Асоціації соціальної підтримки і захисту співробітників спецслужб України «Співдружність», генерал-полковнику УРК Анатолію Власенку орден Богдана Хмельницького III ступеня. Цієї високої нагороди Анатолій Дмитрович заслуговує, як зазначається в Указі Президента України від 20 лютого 2008 року, «за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності України, мужність і самовідданість, виявлені під час виконання військового, службового обов’язку, патріотичне виховання молоді та з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав і Дня захисника Вітчизни».
День цей для нього видався більш напруженим, ніж інші, – до буденної роботи додалися привітання, зустріч з друзями, поздоровлення родини з нагородою. Думав: оце прийду додому й одразу засну. Та не спалося, хоча вже була пізня година. У голові роїлися різні думки, виринали спогади…
Пригадалося, як батьки споряджали його до великого міста. Анатолій успішно закінчив школу, вступив до Харківського авіаційного інституту. Мати складала речі й витирала заплакані очі, батько заспокоював її і в свою чергу просив сина добре навчатися і пам’ятати, якого він роду-племені. А коріння родоводу Власенків сягає козацької доби і проросло з відомого роду Кочубеїв, представники якого займали значні посади козацької старшини. Вже потім, через багато літ, Анатолій Дмитрович глибше досліджуватиме генеалогічне дерево свого роду і дізнається, що Кочубеї – український, дворянський рід. Як свідчать матеріали з Вікіпедії — вільної енциклопедії, внук засновника роду Василь Кочубей був генеральним писарем, його син генеральним обозним, а потім і членом малоросійської колегії. Віктор Павлович Кочубей одержав у 1799 р. графське, а в 1831 р. князівське достоїнство Російської імперії. Рід князів і дворян Кочубеїв був внесений до V і VI частин родовідної книги Полтавської, Чернігівської і Санкт-Петербурзької губерній.
|
|
| Козацького генерала з нагородою вітає начальник Управління з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації Михайло Сливка |
Дід по лінії батька Дем’ян Давидович Власенко служив у гусарському полку царської армії, (куди був призваний у 1912 р.), брав участь у бойових діях на фронтах Першої світової війни. Відзначився в боях під Варшавою та на Галичині. Примножив ратну славу роду і батько Анатолія – Дмитро Дем’янович Власенко. Бойове хрещення він отримав при форсуванні Дніпра. Під важким артилерійським обстрілом ворожих гармат та мінометів, безперервних нальотів ворожої авіації він будував переправу через головну українську ріку. За мужність і відвагу був нагороджений медаллю „За бойові заслуги”. Потім саперний батальйон Дмитра Власенка будував переправи через Десну, Дніпро, Уж, Стир, Горинь, Західний Буг, особливо відзначившись у битвах за форсування ріки Нейсе. За успішне виконання бойових завдань у роки Великої Вітчизняної війни молодший командир Дмитро Власенко нагороджений орденами Слави II і III ступенів. У мирний час за визначні досягнення на педагогічній ниві він був нагороджений орденом Леніна.
Анатолій пам’ятав завжди напутні батьківські слова, і коли працював майстром на заводі «Арсенал», і коли зробив крутий поворот у житті, обравши військову службу. 15 років він працює в органах КДБ та СБУ, заочно навчається і отримує освіту юриста-правознавця. Протягом служби з честю виконував свій обов’язок. Коли сталася аварія на Чорнобильській атомній станції, певний час, з 25 травня 1986 року, очолював Прип’ятський міський відділ КДБ. У відставку пішов за станом здоров’я, коли вже працював у Донецьку. Не просто було йому звикати до цивільного життя: намагався навіть працювати в комерційних структурах. Наче б і справи йшли гаразд, але відчував душею, що громадська робота йому більш до снаги.
Анатолій Власенко активно працює у складі Всеукраїнської громадської організації „Союз Чорнобиль України” над створенням у Донецькому регіоні Центру пам’яті подвигу ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. Він є одним з ініціаторів відкриття в Донецьку, напередодні 20-ї річниці Чорнобильської трагедії, пам’ятника-обеліска героям-чорнобильцям. Як депутат Донецької міської ради докладає значних зусиль щодо соціальної підтримки постраждалих від наслідків цієї катастрофи. З 1995 року полковник СБУ у відставці Анатолій Власенко очолює Донецький обласний осередок Асоціації соціальної підтримки і захисту співробітників спецслужб України «Співдружність», є членом правління цієї Всеукраїнської громадської організації. Коли в Україні за ініціативою ректора Державного університету інформатики і штучного інтелекту Анатолія Шевченка почала активно формуватися Всеукраїнська громадська організація «Українське Реєстрове Козацтво», Анатолій Власенко очолив Донецьку міську організацію УРК.
Під вмілим керівництвом авторитетного отамана вона за короткий час стала однією з кращих козацьких міських організацій. Сьогодні її очолює Олег Костюкевич, а Анатолій Власенко, після обрання депутатом Донецької міської ради V скликання, призначений директором Інституту радників Гетьмана УРК у Донецькій області.
…Анатолій Дмитрович піймав себе на думці, що трохи схвильований. Адже це не перша висока нагорода. Держава гідно поцінувала його. Перший орден «За заслуги» III ступеня він отримав 2002 року. А за вагомі трудові здобутки, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, був нагороджений Почесною відзнакою МНС України, орденами ВГО «Союз Чорнобиль України» «Герой-рятівник» та «Чорнобильський хрест: мужність, честь, гуманість».
Українська православна церква відзначила заслуги Анатолія Власенка як високодуховної, національно свідомої людини орденами Святого Рівноапостольного князя Володимира ІІ ступеня та Преподобного Агапіта Печерського.
…Хоч не дала тоді мати своєму сину вишиваного рушника на щастя, на долю, коли проводжала його за рідний поріг, у широкий світ, але, вочевидь, щиро просила про це у самого Бога, і він справді послав нашому козацькому побратиму, нащадку славетного роду щасливу долю.