У свідомості багатьох громадян України поняття „українська діаспора” найчастіше пов’язане з далекими заокеанськими країнами: США, Канадою, Австралією... Втім, багато наших співвітчизників у різні часи змушені були оселитися набагато ближче. Наприклад, у Грузії. Причому багато з них мають козацьке коріння.
Як свідчать історичні документи, перші поселення українців у Грузії з’являються на початку XIX століття. А перше масове примусове переселення українців до Грузії відбулося за наказом намісника російського царя князя Воронцова у 1845 році. Саме тоді з Полтавської губернії було переселено більше 300 родин і 1800 українських козаків у Боржомську ущелину Грузії. Багатьох українців поселили в Бакуріані на висоті 1800 м від рівня моря. З початку XIX сторіччя до сьогоднішнього дня нащадки перших козаків-переселенців створили місця компактного проживання в селах Бакуріані, Цемі, Ацкурі й Боржомського й Ахалцихського районів, де зараз мешкає понад три тисячі нащадків полтавських козаків.
Подальша міграція переселенців з України в Грузію за царизму мала переважно економічний характер і спрямовувалася головним чином у Тифліський повіт та міста. За переписом населення 1897 року, в Грузії проживало понад 10 тисяч українців. А ось вже за даними перепису 1989 року, їх кількість зросла вже до 52,4 тисяч. З розпадом колишнього СРСР спостерігається значний відтік українців з колишньої радянської Грузії.
У місті Бакуріані Боржомського району, а також селах Ацхурі, Міселі, Ткемлана Ахалцихського району помітну частину населення становлять громадяни Грузії українського походження. Жителі зазначених населених пунктів належать до родин Мартиненків, Пащенків, Бандурів, Шевченків, Устименків та Романенків. Всі члени зазначених родин зберігають українські прізвища та є повністю інтегрованими в грузинське суспільство.
Інтегрованість української діаспори до грузинського суспільства в цілому слід виділити як відмінність української громади від інших національних меншин Грузії. Українці Грузії, як правило, володіють грузинською мовою та беруть участь у суспільному житті країни. Координатором багатьох культурно-просвітницьких, мистецьких акцій виступає Посольство України у Грузії. Втім, і сама українська громада у Грузії досить активна. Для координації діяльності створено Координаційну раду українців Грузії, що має свій друкований орган – газету “Український вісник”, яка є центральним друкованим органом української громади та виходить щомісячно українською мовою.
Особливо слід виділити науково-освітній Союз української громади Грузії „Дніпро”, який активно проводить науково-дослідну роботу щодо історії україно-грузинських відносин, вивчає маловідомі сторінки україно-грузинських взаємин. Цю організацію було створено в 2003 році. До складу Союзу входять Боржомське, Бакуріанське, Ахалцихське відділення Самцхе-Джавахетського регіону, Телавське, Гурджанське та Дедоплисцкарське відділення Кахетинського регіону і Тбіліська головна організація, до складу якої входить понад 1500 етнічних українців. Очолює Союз професор Борис Синюк.
На основі досліджень Союзу та за особистої участі Президента Національної академії наук України Б. Патона в 2003 р. було реалізовано проект з увічнення Є. Патона, видатного українського вченого, автора першого в Закавказзі суцільнометалевого “Мухранського” моста, збудованого в 1911 році в Тифлісі. На історичному місці було встановлено монумент Є. Патонові. До 160-річчя переселення українських козаків Полтавської губернії до Боржомі Союз «Дніпро» за підтримки Посольства України в Грузії реалізував у 2005 році проект «Полтавська Грузія». Було відновлено й реконструйовано 150-річний український козацький цвинтар у с. Бакуріані.
10 червня 2006 року відбулася громадянська панахида на згаданому цвинтарі за участі нащадків українських козаків. Учасники панахиди посадили дерева калини й грабу, що символізують Україну й Грузію. Ця подія широко висвітлювалася у мас-медіа.
Посольство України в Грузії і Союз «Дніпро» спільно організували й провели першу науково-практичну конференцію «Україна і Грузія: історичні взаємозв’язки двох народів і культур», присвячену 15-річчю Незалежності України, а 20 липня 2007 року - другу конференцію «Україна-Грузія: шляхами співробітництва».
У місті Боржомі функціонує українська недільна школа, очолювана Марією Усатенко, яка навчає української мови дітей нащадків українських козаків. Підготовлені Боржомською українською недільною школою учні Гіоргі Мартиненко, Ганна Мегрелішвілі й Шота Мартиненко успішно пройшли відбір і навчаються у Запорізькому національному університеті, а Сергій Бандур - в Одеському національному університеті.